Олександр Цільо презентував історично-публіцистичну розвідку про старовинну фортецю Мукачево і його замок мало досліджені. Книг, що розповідають про їхню історію вкрай небагато, – вважає науковий співробітник історичного музею Мукачівського замку Олександр Цільо. За прилавком «Кобзаря» учасник акції «Письменник за прилавком» презентував історично-публіцистичну розвідку «Мукачівський замок “Паланок”». Книга містить коротку історію Мукачева, історичні нариси про замок «Паланок» та його найбільш відомих власників.

Історію фортеці дослідник поєднав з легендами та народними переказами. У добре ілюстрованому виданні на читача чекають старовинні карти, листівки із зображенням фортеці, гравюри, які ще ніде не публікувалися. «Я – публіцист, а не письменник. Взявся за це дослідження, коли, спілкуючись з людьми, зрозумів, що така книга потрібна. Нині на історію великий попит. Особливо людей цікавлять замки, бо вони таять у собі багато таємниць, мають особливий дух», – розповідає Олександр Цільо.

Над книгою дослідник працював три роки. Вивчав замкові документи, праці відомих авторів з історії міста та замку, починаючи від раннього середньовіччя до кінця XIX століття. Каже, деяка інформація публікується вперше. Зокрема те, що стосується господарської системи замку: опалення, водозабезпечення тощо. «Мукачівський замок потребує ґрунтовних археологічних досліджень. Наприклад, у підземельній частині. Цим варто займатися, адже то наша історія.

Та й для туристичної галузі краю буде не зайве», – зазначає автор. «Мукачівський замок потребує ґрунтовних археологічних досліджень» - історик Олександр ЦільоМукачівський замок – одна з трьох стратегічних фортець на території Закарпаття. У XVIII ст. «Паланок» перетворився на одну з найстрашніших в’язниць (проіснувала майже сто років) у Європі, де в надзвичайно важких умовах утримували політичних в’язнів. Подорожуючи, в’язницю відвідав угорський поет Шандор Петефі. Тоді він написав у своєму щоденнику, що не став би пити вино з виноградних пагорбів фортеці, бо «все мені здавалося б, що це сльози в’язнів». Гнітючі враження поет втілив у вірші, присвяченому замкові.

Цікаво, що 1805 року у «Паланку» від Наполеона переховували корону угорських королів.

«Зрозуміло, що замок не раз зазнавав руйнувань під час штурмів, але, хоч як би парадоксально це звучало, найбільших руйнувань він зазнав під час реставрації у 1970-их роках, – розповідає пан Олександр. – Тоді з фортеці зникло 100 вікон, 100 дверей, мармурові сходи, що вели з Середнього замку у Верхній. Є інформація, що вони десь у Санкт-Петербурзі. Здавалося б, мав бути контроль якийсь. Але ні, крали все, продавали. Були люди, які здоров’я втратили, намагаючись припинити цю “реставрацію”». Дослідник дуже тішиться, що йому вдалося написати книгу, цікаву навіть дітям. Перевірено на внукові ☺. Саме цього пан Олександр і прагнув – широкого кола читачів. Видання через невеликий тираж передовсім передали у книгозбірні області та за її межами. Книга цікава читачам, тож автор сподівається на додатковий тираж.

Вторговані від продажу історичної розвідки кошти має намір спрямувати дітям, що постраждали від війни. До слова, під час презентації примірник книги Олександр Цільо передав і Науковій бібліотеці УжНУ. Щодо творчих планів, то наразі дослідник працює над історією Мукачева чехословацького періоду. Каже, вже знайшов матеріали, які ще ніде не публікувалися.

Тож на читачів чекає нова цікава історична розвідка. Натхнення автору!

Галина Кришінець

Шандор Шрайнер презентував свою нову книгу «Органи Закарпаття» – унікальне двомовне краєзнавче видання, де в історико-музикознавчих есеях зібрана інформація про всі наявні в краї органи, у тому числі знищені і втрачені Другий тиждень акції «Письменник за прилавком» розпочався романтично: снігом і музикою. Грою на тараготі вітав відвідувачів книгарні «Кобзар» музикант (єдиний в Україні тараготист), реставратор органів, письменник Шандор Шрайнер.

За прилавком пан Шандор презентував нову книгу «Органи Закарпаття». Це видання – друга праця автора. Перша – «Тарагот – міст між моїм серцем і душами слухачів» – побачила світ у 2015 році, коли музикант відзначав 20-річчя творчої діяльності. За це видання музиканта відзначили премією ім. Д. Задора. Обидві книги побачили світ у видавництві «Карпати». «Органи Закарпаття» – унікальне двомовне краєзнавче видання, де в історико-музикознавчих есеях зібрана інформація про всі наявні в краї органи, у тому числі знищені і втрачені. Окремий розділ присвячений органу Закарпатської обласної філармонії та його музикантам. Також книга розповідає про органних майстрів та органобудівників. Має культурологічна розвідка і родзинки: на деякі органи нанесені QRкоди, засканувавши які, можна послухати, як звучить той чи той інструмент; та карту з храмами, де є робочі органи краю. Крім того, це єдине в Україні видання, де українською мовою професійно і правильно названі складові органа.

Пан Шандор збирав матеріал для свого видання 4 роки. Працював з церковними книгами римо-католицьких та реформатських храмів, досліджував Берегівський архів реформатської громади Закарпаття, де знайшов чимало оригінальних документів. Об’їздив тоді чи не всю область. Музикант розповідає, що нині в Україні 122 органи (24 у розібраному стані), з них 56 – на Закарпатті. Загалом цих інструментів в нашій області – 66, але 10 знищені й не підлягають реставрації. Велика кількість збережених в краї цих музичних інструментів певною мірою пояснюється тим, що Закарпаття увійшло до складу радянської України після війни, тож атеїстичний шабаш 20–30 років, який знищував усе, пов’язане з храмами, не торкнувся області у таких масштабах, як в інших регіонах нашої країни. Реставрувати органи музикант почав у 2010 році. Відтоді повернув звучання не одному десятку інструментів, за кордоном у тому числі. Власне, ідея книги народилася з його роботи реставратора.

Про органи пан Шандор говорить з великою любов’ю. Каже: «Це не просто найдорожчий у світі музичний інструмент. Католики вважають його святим, адже він освячується і служить на месах. Мрію і докладу всіх зусиль, щоб органи Закарпаття звучали якнайкраще». У кожного інструмента своя доля, історія. Наприклад, у Малих Геївцях маємо наймолодший церковний орган краю, який побудували 1941 року. У 1945-му предки нинішніх «асвабадітєлєй» відрізали олов’яні труби, і він 68 років не грав. Пан Шандор відреставрував його у 2013. У Тячеві є орган, який купили 1853 року на гроші… безхатька. У 2023-му йому виповниться 150 років. Він звучить досі. Найстаршим органом України може пишатися с. Округла Тячівського району. Встановлений 1800 року, завдяки старанням реставратора Шрайнера, він теж донині радує слух. А найбільший і наймолодший світський орган області має Закарпатська обласна філармонія. Його побудували 1974 року. Цікаво, що до появи у нас на ньому грали в московському Большому театрі. Після прибуття на Закарпаття органу відреставрували труби, добудували нові. Його теж обслуговує пан Шандор. Взагалі, за словами музиканта-реставратора, орган – ніжний інструмент, який дуже потерпає від бруду у трубах і навіть від зміни температури повітря. На презентації був присутній і директор видавництва «Карпати» Віктор Браславець, який зазначив, що «Органи Закарпаття» – надзвичайно важливе видання для історії і культури нашого краю.

«Органи – окрема сторінка в церковній і світській культурі Закарпаття. Ми маємо пишатися нею, бо є реально чим. Більше того, ці музичні інструменти можуть стати туристичною родзинкою краю. Щось на кшталт маршруту церквами, де можна почути живе звучання органів. Саме видання – це енциклопедія органів Закарпаття, аналогів якої в Україні немає. Ми довго над нею працювали, але результат, вважаю, вартував затрачених зусиль».

Після презентації всі охочі могли придбати книгу з автографом автора.

Галина Кришінець

 

Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет зустрівся в онлайн форматі із Федеральним міністром освіти та наукових досліджень Федеративної Республіки Німеччини Беттіною Штарк-Ватцінгер.

Сторони обговорили подальшу підтримку здобувачів освіти, педагогічних працівників та науковців, які тимчасово перебувають у Німеччині.

Зокрема, забезпечення безперервності навчання українських учнів, синхронізацію шкільної та професійно-технічної освіти для тимчасово переміщених осіб, підтримку дітей, які перебувають у родинах за кордоном, навчаються в Німеччині і продовжують здобувати українську освіту онлайн. Міністр розповів колезі про потреби у цифрових девайсах, автобусах та підручниках для забезпечення освітнього процесу в українських школах.

Окремо було розглянуто питання продовження двосторонньої українсько-німецької науково-технічної співпраці.

Сергій Шкарлет подякував німецькому Уряду та особисто пані Штарк-Ватцінгер за постійну підтримку системи освіти України.

Наскрізна лінія її збірок «Поруч» та «Закон життя» – не дати буденній метушні затягти в себе людину, її думки і почуття

«Я не ідентифікую себе як письменницю. Просто пишу, бо це моя потреба», – усміхаючись, каже дебютантка акції «Письменник за прилавком», журналістка, педагог Падіюну Олеся Маркович.

За книжковим прилавком вона презентувала збірки новел «Поруч» та «Закон життя». «Уявити собі не могла, що сидітиму тут, за прилавком, як учасниця цієї поважної книжкової акції. Для мене письменники, які брали в ній участь, були захмарними, недосяжними. Я не бачила себе серед них, – ділиться з присутніми пані Леся. – А рік тому випадок звів мене з Федором Шандором. Я зачитувала свої новели. Йому сподобалося, і він запросив мене взяти участь в акції. Дуже вдячна йому за цю можливість.

До слова, тоді, під час нашого знайомства, у мене народилася новела і про професора :)». У центрі обох презентованих книг – людина, її почуття, думки. «Я люблю писати про людей, особливо у якихось складних життєвих ситуаціях. Головне – мої герої бачать з них вихід. Думаю, дуже важливо показувати читачу, що вихід є. А взагалі я страшенно залюблена у життя, люблю спостерігати його, помічаю, на перший погляд, дрібниці, з яких воно власне і складається. Побут, повсякденна метушня затягує нас у свій вир, але важливо помічати оте ніби дрібне, вловлювати його», – каже письменниця. 

У «Законі життя» є й новели, присвячені Ужгороду, Закарпаттю, та казки для дорослих. Пише авторка і дитячі твори, але на збірку поки не назбиралося. Цікава деталь: на обкладинках обох книжок зображені малюнки доньки Олесі Маркович. Пані Олеся почала писати недавно. Розповідає, що їй дуже щастить на людей, зокрема свого часу познайомилася з літературознавцем Віктором Ариповським. Саме він першим прочитав її новели, сказав, що треба продовжувати писати, а відтак укладати збірку.

Так з’явилася перша книга «Поруч». Авторка з великою вдячністю згадує свого вчителя і шкодує, що він не дожив до презентації збірки.

Письменниця хотіла б написати роман, до якого вже є певні замальовки. Проте, як швидко він народиться, – не знає. Поки ж час від часу з’являються новели. Війна вплинула на творче життя, каже пані Олеся. Спочатку взагалі не писалося, було якесь заціпеніння, просто спостерігала за тим, що діється.

«Ті новели, які написані цим часом, певною мірою пов’язані з темою війни. Але про саму війну писати не можу, бо я її не бачила особисто. Тому, вважаю, не маю на це морального права». Щодо теми людини і війни, то трагічних життєвих історій пані Олеся зблизька бачила і чула немало, адже Падіюн один із закладів, що прийняв вимушених переселенців. Поспілкувавшись з учасниками заходу, письменниця зачитала свої дві нові новели про болісне для українців: дорогу додому та акумуляторну лампу. На кількох аркушах паперу авторці майстерно вдалося розповісти про речі, якими живе сьогодні наша країна.

Підтримати дебютантку прийшли і колеги з Падіюну. Зокрема Софія Кучерява: «Ми з Олесею Іванівною давно працюємо разом, дружимо. Це надзвичайно глибока, чуйна, розумна людина. Напевно, тому її так люблять діти. Маю обидві збірки. Люблю читати ці новели, бо вони дуже змістовні, глибокі, звертають нашу увагу на те, що ми не помічаємо. А ще добре зображують емоційний внутрішній стан людей. Тож з нетерпінням чекатиму наступну книгу».

Галина Кришінець

Що може стимулювати до фахового зростання? Звичайно, це пошук нових можливостей, інноваційних рішень, спілкування з колегами та участь у цікавих тренінгах, а особливо міжнародного рівня.

Так, 6-7 грудня працівникам центру інформаційних технологій спільно з колегами медичного факультету випала можливість взяти участь у навчанні, яке проводила компанія Cheiron a.s. у м. Прага, Чеська Республіка. Т

ренінг відбувся у рамках проєкту “Постачання анатомічних столів для медичних університетів України” за частиною програми Чеського агентства розвитку “Модернізація державної системи освіти в Україні ІІ”, частина ІІІ “Матеріальна підтримка українських навчальних закладів”.

Результатом реалізації проєкту є отримання багатофункціонального візуального навчального столу.

Відповідно представники університетів ДВНЗ “УжНУ” та Івано-Франківського національного медичного університету пройшли навчання щодо використання цифрової новинки у навчанні. Тренерами виступили представники компанії Cheiron a.s., зокрема Ян Сокол ознайомив з функціоналом та програмним забезпеченням анатомічного столу, а про технічні характеристики детально розповів Їржі Полак.

Що собою являє такий пристрій?

Це інноваційний винахід, який допоможе викладачам використовуючи 3D моделі візуалізувати та демонструвати з максимальною точністю навчальні теми у галузях анатомії, гістології, хірургії, фізіології, патологічної анатомії, акушерстві, офтальмології та ін. Таким чином студенти можуть практикуватися на цифровій моделі людини, вивчати будову тіла та тканин без переживань за помилку. Програмне забезпечення анатомічного столу повністю підлаштоване до навчальних цілей, зокрема функція повороту в горизонтальне та вертикальне положення, позиціонування меню відносно до викладача, проведення пошарового (посекційного) розрізу, проведення контролю набутих знань з використанням тестової системи у форматі Quiz та Game. Слід зазначити, що ПЗ пристрою дає можливість відображення КТ та МРТ знімків.

Також за допомогою спеціальних фільтрів можна "оживити" 3D модель тіла людини, що дає можливість порівняти цифровий макет зі справжнім тілом. І це далеко не весь перелік доступного функціоналу для навчання. На сьогодні можемо пишатися тим, що такий сучасний пристрій з останньою версією програмного забезпечення та всіма оновленнями буде використовуватися в Ужгородському національному університеті та Івано-Франківському.

Тож з такою диджиталізацією лише вперед до нових знань та перемоги.

Міністерство освіти і науки продовжує переведення на навчання за державним замовленням окремих категорій студентів, які були зараховані до закладів фахової передвищої та вищої освіти до 2021 року включно. Про це повідомив міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.

За його словами, усього до МОН надійшло 22 643 звернення щодо переведення на бюджетні місця.

Право на переведення на бюджетне навчання мають діти загиблих захисників України, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, а також діти жителів особливо небезпечних територій, які зараховані до закладів фахової передвищої та вищої освіти до 2021 року включно.

Наразі фахівцями МОН опрацьовано понад 20,5 тисяч запитів на переведення здобувачів освіти від 212 закладів фахової передвищої та вищої освіти.

За рахунок внутрішнього перерозподілу закладам фахової передвищої та вищої освіти підтверджено та надано дозвіл для переведення на навчання за державним замовленням 4 427 здобувачів. Загалом до кінця року переведуть на бюджетні місця всіх здобувачів, які мають на це право та подали підтвердні документи до 18 листопада 2022 року.

Наступного року ужнівці сподіваються прийняти чеську делегацію студентів в Ужгороді та ознайомити їх із туристичними родзинками нашого краю «Звичаї і традиції Височини і Закарпаття» – тема воркшопу, над якою 10 студенток УжНУ протягом 4 днів працювали спільно з колегами з Високої школи політехнічної в м. Їглаві.

Програма була надзвичайно насиченою, цікавою, пізнавальною.

Поміж підготовкою до презентації своїх дослідницьких робіт студентки й викладачки встигали ознайомитися з Чехією – побували на екскурсіях у Празі та в місті-музеї Тельчі, відвідали традиційні різдвяні ярмарки, побачили туристичні родзинки краю.

Дуже цінною була можливість зустрічей з представниками влади – старостами Тельча та Їглави, гетьманом краю Височина та з Президентом сенату Чехії.

Змогли вкотре переконатися у їхній всебічній підтримці України та, своєю чергою, щиро подякувати дружньому народу Чехії. Учасниця воркшопу Дарина Ремета ділиться враженнями: «Дуже вдячна факультету туризму та міжнародних комунікацій УжНУ за те, що мала можливість взяти участь у воркшопі.

Вражень море, дізналася про нові цікаві традиції та свята, які відзначають у Чехії. Познайомилися й поспілкувалися зі студентами з Чехії, дізналася багато про їхні хобі й те, як вони навчаються!»

«Співпраця факультету туризму та міжнародних комунікацій УжНУ та Vysoká škola polytechnická Jihlava триває вже десять років, але цьогорічний воркшоп був для нас особливим. Адже після перерви, викликаної пандемією, та з початком повномасштабного вторгнення ніхто не знав, чи вдасться продовжити співпрацю.

Ми щиро вдячні чеським колегам за підтримку, теплий прийом та організовану програму, це дуже цінно в цей нелегкий період», – розповідає Ольга Світлинець, доцентка кафедри туристичної інфраструктури і готельно-ресторанного господарства.

Її колегиня по кафедрі Галина Кіш доповнює: «Сподіваємося, вже наступного року зможемо прийняти чеську делегацію студентів у нашому місті й ознайомити їх з туристичними родзинками нашого краю».

За інформацією кафедри туристичної інфраструктури та готельно-ресторанного господарства

У польському місті Скерневіце пройшов чемпіонат Європи з класичного пауерліфтингу, у якому у складі національної збірної команди України взяла участь студентка 1 курсу магістратури факультету фізичного виховання і спорту УжНУ Наталія Мага.

Вихованка старшого викладача кафедри фізичного виховання Андрія Федорішка їхала на змагання рядовим кандидатом у майстри спорту, тож найпершим її завданням було виконати майстрівський норматив, з чим вона впоралась уже у перших підходах змагальних вправ. Зрештою, у присіданні вона подолала 140 кг, у жимі лежачи - 75 кг, а у тязі, піднявши у першій спробі 130 кг, послідовно справляється з 142,5 та 155-кілограмовою штангою і збирає у сумі триборства 370 кг (за власної ваги 56 кг), що дорівнює нормативу майстра спорту України міжнародного класу!

Цей показник перевершує її попередній офіційний результат на 52,5 кг! У підсумку 21-річна дебютантка міжнародних змагань, для котрої чемпіонат Європи був лише третім стартом за межами області (доти були дві медалі всеукраїнських змагань з пауерліфтингу), потрапила до десятки кращих у ваговій категорії до 57 кг серед спортсменок вікової групи U-23.

Це – унікальне досягнення в історії пауерліфтингу на Закарпатті, коли спортсменка з кандидата у майстри одразу стала «міжнародником».

До того ж Наталка домоглася цього результату у рекордно короткі строки: вона всього два роки займається пауерліфтингом у студентській секції атлетизму кафедри фізичного виховання Ужгородського національного університету.

Андрій Федорішко, заслужений працівник фізичної культури і спорту України