13 лютого 2024 року відбувся науково-практичний семінар «Важливість волонтерської допомоги фізичних терапевтів у забезпеченні здоров’я військових на передових позиціях оборони» у рамках засідання студентського наукового гуртка «Комплексний підхід у реабілітації».

Учасником заходу з прямим включенням став Дмитро БОБИЛЬОВ ‒ фізичний терапевт, волонтер, член мобільної фізіотерапевтичної групи «Healthy Body», випускник кафедри фізичної терапії, реабілітації, спеціальної та інклюзивної освіти нашого університету. Він показав, як проводиться фізична реабілітація військових безпосередньо біля місць бойових дій.

Практичні уміння фахівців фізичної реабілітації, їх фотоматеріали вразили гуртківців. Ця проблема настільки зацікавила здобувачів вищої освіти спеціальності 227 Терапія та реабілітація, що в участі взяло близько 60 осіб.

Керівником гуртка Олександрою ГУЗАК, кандидатом наук з фізичного виховання та спорту, доцентом кафедри фізичної терапії, реабілітації, спеціальної та інклюзивної освіти, підведено підсумки заходу та висловлено вдячність Дмитру за співпрацю та подальшу участь у роботі гуртка.

Практичні поради з передової вкрай необхідні здобувачам вищої освіти в умовах сьогодення.

Разом до Перемоги.

Світлана СТЕБЛЮК, д. пед. н., заступник декана з наукової роботи факультету здоров’я та фізичного виховання

15 лютого 2024 року в гуртожитку №1 ВСП «Мукачівський фаховий коледж НУБіП України» відбулася чергова зустріч адміністрації зі студентами.

Привітав присутніх заслужений працівник ветеринарної медицини, директор коледжу Юрій Садварі.

Він зупинився на обговоренні важливих питань порядку денного: дисципліна в гуртожитку, роль вихователів у роботі зі студентами; дотримання санітарного стану в гуртожитку та на прилеглій території, роль Студентського сенату в організації роботи зі студентами, оновлення інформаційних стендів.

Заступник директора з навчальної роботи Марія Яцик привітала присутніх, коротко зупинилася на обговоренні важливих питань щодо проживання студентів у гуртожитку, дотриманні ними особистої гігієни та розпорядку дня. Усім побажала вдалого початку навчального семестру.

Заступник директора з виховної роботи Вікторія Попович говорила про проведення належної виховної роботи вихователів із здобувачами освіти в гуртожитку. Студентам побажала здоров’я і успіхів.

Завідувач навчально-виробничої практики Ігор Грубінка закликав студентів берегти майно і дотримуватися правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку.

Медичний працівник Мар’яна Чекан закликала студентів дотримуватися правил особистої гігієни та протиепідемічних заходів через спалах коронавірусу та ГРВІ.

Звернулися до студентів вихователі гуртожитку Олена Сивоус і Катерина Пуста.

Вони привітали студентів з початком нового навального семестру й побажали всім здоров’я, миру і успіхів у навчанні.

Практичний психолог Діана Касинець побажала студентам психологічного здоров’я і запропонувала звертатися до неї по допомогу.

Про дотримання правил техніки безпеки та пожежної безпеки в гуртожитку розповів провідний фахівець з техніки безпеки та охорони праці Михайло Костюк.

Зустріч адміністрації коледжу зі студентами була продуктивною.

На завершення вони отримали вичерпні відповіді на поставлені запитання.

Адміністрація коледжу

В квітні місяці поточного року в нашому фаховому коледжі пройде акредитація спеціальності 101 «Екологія».

З метою підготовки до важливої процедури з серпня 2023 року в коледжі розпочато перегляд освітніх програм та формування відомостей самоаналізу для матеріалів спеціальності, що підлягає акредитації.

В межах підготовки до акредитації 16 лютого відбулась чергова робоча зустріч педагогів навчального закладу, з участі гаранта та групою освітніх програм агрономічного відділення

Такі робочі зустрічі відбулися впродовж грудня-січня систематично, де учасники обговорили план підготовки та узгодили основні дедлайни.

На цій робочій зустрічі був присутній директор фахового коледжу Юрій Садварі, завідувачка агрономічного відділення Ольга Гудзовата, викладачі відділення Наталія Шахнович, Наталія Бабіля та Андрій Чонка.

Юрій Садварі акцентував увагу на особливостях освітніх програм, їх повній відповідності стандартам освітнього рівня, особлива увага була на вибіркових дисциплінах та формуванні індивідуальних навчальних планах здобувачів освітнього рівня.

Обговорили також поширені проблеми з оформленням підготовки та повної ревізії робочих програм та відомостей самоаналізу.

Ольга Гудзовата звернула увагу колег забезпечити на належному рівні наповнення ресурсів на сайті відділення оскільки вони повинні надавати всю необхідну інформацію щодо функціонування освітніх програм.

Наталія Шахнович наголосила на доповнення навчальної літератури, удосконалення електронних навчальних курсів та на необхідності повного виконання кадрового забезпечення освітніх програм до ліцензійних вимог.

Ольга Гудзовата, завідувачка агрономічного відділення

З нагоди Міжнародного дня жінок та дівчат у науці, вітаємо усіх науковиць, які своїми знаннями, талантами й досвідом сприяють розвитку науки!

Національний фонд досліджень України зичить вам невичерпної енергії, натхнення та нових неймовірних відкриттів!

Щорічно 11 лютого за рішенням ООН відзначається Міжнародний день жінок і дівчат у науці з метою «досягти повного і рівного доступу жінок і дівчат до науки, а також забезпечити гендерну рівність і розширення прав і можливостей жінок і дівчат».

Частка жінок серед дослідників в Україні у 2020 році становила 44,7%.

За даними ЮНЕСКО, це доволі високий показник у порівнянні з іншими європейськими країнами. За цим показником нашу країну випереджають 11 держав Європи: Північна Македонія (53,4%), Латвія (52,2%), Сербія (51,4%), Чорногорія (49,9%), Литва (49,5%). До країн з найменшою часткою жінок у науці належать Нідерланди (26,4%), Чехія (26,6%), Німеччина (27,9%), Люксембург (28,1%) та Франція (28,3%).

Коливання частки жінок серед дослідників у країнах світу обумовлена низкою чинників: передусім рівнем оплати праці у сфері науки, а також особливостями фінансування наукових розробок, специфікою побудови академічної кар’єри – системою найму та мобільності, можливістю поєднувати цю кар’єру із сім’єю та народженням дітей тощо. Про деякі проблеми становища жінок вчених (на прикладі соціально-гуманітарних наук) на тлі системних проблем фінансування науки в Україні я писала у 2021 році тут.

Популяризація науки серед дітей та молоді та, зокрема, дівчат ‒ це переважно романтизація науки як захопливої подорожі до пізнання, що є ширмою для приховування структурних проблем науки в Україні.

У контексті різних форматів заходів до Дня дівчат у науці, це ще й зміщення фокусу з теми становища науковців до хибного уявлення, що єдина проблема жінок-науковців чи небажання дівчат займатися наукою – це гендерні стереотипи, які достатньо подолати виховними заходами та «історіями успіху» жінок у науці. Власне, і до багатьох цих історій є питання.

Якщо ви почитаєте про сучасні історії успіху жінок у науці України, ви помітите, що нерідко успішні жінки вчені розвивалися переважно не в системі української науки, а найбільш активна фаза їх роботи припадає на роботу чи програми у закордонних університетах.

Тому, скажімо, здобутки всесвітньо відомої математикині Марини В’язовської тішать нашу національну гордість, проте принаймні з 2013 року її академічний шлях проходив не в Україні, тож залишається відкритим питання, яка країна чи інституція має право декларувати причетність до результатів її роботи.

З урахуванням системних проблем в науці, відтоку молоді та, припускаю, особливо молодих чоловіків (це відома тенденція, зафіксована ще у 1990-х роках, що частка чоловіків знижується у галузях з низьким рівнем оплати праці), наукові кадри будуть або і далі «старішати», або будуть оновлюватися виключно за рахунок жінок.

Висловлюючись науково, припускаю, що в контексті війни та сучасного стану науки, а також викликів післявоєнного відновлення, буде поглиблюватися «фемінізація» науки або принаймні тих її галузей, які перебувають у найбільшій кризі. Висловлюючись простіше, наука в Україні дедалі більше буде триматися на жінках та їх ентузіазмі, про що є сенс говорити прямо та чесно.

Отже, розкажіть дівчатам…

Проінформуйте дівчат, яких ви мотивуєте йти у науку, що їх зарплата жодним чином не буде залежати від їх наукових досягнень.

Розкажіть їм про те, що, навіть якщо вони досягнуть максимальних висот у науці, отримають докторські ступені та будуть очолювати, скажімо, відділ в академії наук, вони отримають максимум 300 євро на місяць.

Якщо не досягнуть аж таких висот (а це доля переважної більшості), то будуть отримувати зарплату трохи більше за мінімальну (навіть з науковим ступенем), або будуть працевлаштовані навіть не на 0,25, а на 0,1 ставки! Трохи більше вони зможуть заробити в університеті, якщо пощастить набрати «ставку», але про науку доведеться забути за кількістю того, скільки доведеться викладати та за кількістю адміністративної та паперової роботи.

Розкажіть їм, що ними будуть маніпулювати та говорити, що «справжній» науковець та викладач працює виключно на ентузіазмі, з альтруїстичних міркувань та за покликом серця, а всі думки про матеріальне (типу мати дохід достатній для того, щоб відкласти на відпустку та лікування зубів) – це від лукавого.

Розкажіть, що з них при цьому будуть вимагати публікувати наукові статті у пристойних, переважно закордонних, виданнях, їздити на закордонні конференції, показувати високі індекси цитування (бо умови контракту, ліцензії, акредитації, та, головне суспільство, вимагає КПД від «дармоїдів» з науки за 6–9 тисяч грн зарплати)

Чиновники від освіти і науки та навіть деякі колеги також будуть торочити про «підвищення конкурентоспроможності» українських науковців у світі та в контексті євроінтеграції (за ту саму зарплату).

Розкажіть, що кожен зустрічний, хто буде дізнаватися про їх статус кандидатки чи докторки наук, буде скептично питати, а чи самі вони писали свою дисертацію (бо про стан науки судять з медійних скандалів про куплені дисертації та плагіат), а на наукових заходах будуть серйозно говорити про підвищення престижу науки так, наче це єдине, чого нам бракує.

Розкажіть, що вони будуть за власний кошт купувати папір, реактиви та їздити на конференції.

Що після захисту дисертації їм доведеться за власний кошт оплатити роботу опонентів та інші супутні витрати (наприклад, банкет).

Що наука в Україні – це фактично хобі та що для того, щоб займатися наукою, їм доведеться … бути одруженою з тим, хто міцно стоїть на ногах, бо часом єдина можливість залишитися у науці, – це мати партнера, який буде підтримувати матеріально.

Ну або гарувати деінде, щоб заробити на життя.

Звичайно, розкажіть їм про те, що поважний пан професор буде розказувати про те, що «жінкам не місце у юриспруденції, хірургії, фізиці…» (список продовжити).

Розкажіть також, що, навіть якщо вони отримають державне фінансування на свій проєкт, то ним, припускаю, керівництво установи буде латати дірки, а не підвищить їм зарплату.

Розкажіть, що, звичайно, не все так погано, що попри усі негаразди, в Україні на диво є гідні науковці та науковиці, які працюють не завдяки, а всупереч системі.

Проінформуйте їх про те, що є також рятівне коло – закордонні гранти на поїздки на конференції, реальні (не дистанційні!) стажування та на проведення досліджень, але тоді треба бути готовою до тривалої розлуки з близькими, а маятник балансу материнства та науки ризикує схилитися у напрямок виключно науки.

Нарешті, розкажіть дівчатам, що, якщо вони серйозно хочуть займатися наукою, їм, з великою долею ймовірності, це вдасться зробити лише за межами країни. Я дякую усім науковицям, які самовіддано працюють на благо науки в Україні, завдяки спілкуванню з якими з’явився цей текст.

Дані про рівень зарплат недоступні у державній статистиці та ґрунтуються виключно на неформальних оцінках зарплат «середнього молодого науковця» з кандидатським ступенем без врахування стажу, посади та «частки ставки», отриманих під час розмов та інтерв’ю з колегами.

Автор: Олена Стрельник, докторка соціологічних наук.

Під час поїздки на Тернопільщину перша леді України Олена Зеленська відвідала школи місцевих громад, щоб ознайомитися з перебігом реформи шкільного харчування.

Дружина Президента побувала, зокрема, у Загальноосвітній школі І-ІІІ ст. – дошкільному навчальному закладі с. Великі Гаї Великогаївської сільської ради. У жовтні 2017 року він набув статусу опорного закладу освіти.

Школа розрахована на 640 учнів.

Нині в закладі навчається 438 дітей у 20 класах, працює 48 педагогічних працівників та 16 ociб обслуговуючого персоналу. У школі зробили капітальний ремонт їдальні та повністю оновили обладнання харчоблока.

Це дало змогу годувати дітей з огляду на принципи здорового харчування, узгодити енергетичну цінність раціону, структуру харчування з нормами фізіологічних потреб учнів. Також розроблено й упроваджено систему управління безпечністю харчування НАССР.

Олена Зеленська особливо відзначила, що в більшості закладів освіти на території Великогаївської територіальної громади коштом місцевого бюджету забезпечено харчування не лише дітей пільгових категорій, а й усіх учнів 1–4 класів.

«Можна уявити, яка це економія для родин.

Серйозний здобуток і приклад для будь-якої громади – поставитися до майбутнього власних дітей із відповідальністю, не формально, а з душею, створити найкращі умови. Реформа «здорової людини» (додам – і здорового нового покоління завдяки їй) має саме такий вигляд», – наголосила перша леді.

За словами дружини Президента, відповідний досвід необхідно масштабувати й поширювати, зокрема на регіональних форумах із впровадження реформи шкільного харчування, які регулярно проводять у різних областях країни з метою розширення проєкту та комунікації між його учасниками.

«Коли ми кажемо «громада», то маємо уявляти собі насамперед небайдужість і найкращі умови для всіх її жителів. Сподіваюся, цей досвід і настрій вдасться передати кожній громаді країни», – резюмувала перша леді.

Школа має подолати невротизацію навчання, коли вчителі і діти більш за все бояться зробити помилку. На цьому наголосив міністр освіти і науки Оксен Лісовий в інтерв’ю NV.ua.

За його словами, навчання – це частина життя, де людина має право робити помилки.

«Цей страх помилки йде ще від старих радянських цінностей школи, авторитарної за природою, де твоя думка нікого не цікавить, де є лише одна правильна відповідь. Звідси ця нетерпимість до помилок, страх помилитися і у вчителів, і в дітей, ця невротизація», – пояснює Лісовий.

На думку міністра, дітям необхідно давати простір, де б вони робили помилки, аналізували їх та йшли у доросле життя з досвідом їх подолання.

«У програмі НУШ це є також. Щоб змінити ці настанови в школі, ми маємо починати з підготовки вчителів, яка дає їм самим зрозуміти, що помилка це не трагедія, допомагати їм долати ці страхи», – зазначає Лісовий. Також міністр освіти підкреслив, що вчителі мають транслювати дітям підтримку і безпеку.

«Це – питання здорового глузду. Якщо зранку відбулася чергова терористична атака, бігти на перший урок дитині не дуже раціонально, особливо, якщо вона не спала всю ніч, має право відпочити. Важливо, коли вчитель транслює дітям підтримку і безпеку, але це теж про цінності», – наголосив Лісовий.

Олеся Калинич присвятила розмову темі освіти в умовах війни – говорили з майбутніми педагогами про виклики, з якими доведеться стикнутися у професійній діяльності.

14 лютого здобувачам освіти філологічного факультету лекцію «Освіта в умовах воєнного стану: виклики та перспективи» провела Олеся Калинич – заслужена вчителька України, співавторка підручників з української мови та літератури, авторка посібників, зошитів, карток, тренажерів для підготовки до ЗНО/НМТ, очільниця управління освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради.

Студентам-філологам гостьову лекцію прочитала заслужена вчителька УкраїниГоворила зі студентами про освіту в умовах воєнного стану, зокрема про виклики, перспективи й мотивацію в обраній сфері.

Розповіла й про дієві методи педагогіки. Співпраця лекторки з кафедрами української мови та української літератури триває не один рік.

Олеся Калинич каже: «Мала можливість бути стейкголдеркою освітніх програм профільних кафедр з підготовки українських філологів. Розумію: нинішні студенти – це завтрашні вчителі. Дуже хочеться поспілкуватися з нашою молоддю: знайти слова, показати можливості, аби це покоління захотіло після випуску прийти працювати в місцеві школи. Нову українську школу мають творити вмотивовані молоді вчителі. Зрозуміло, нині це дуже непросто, у сенсі матеріальному – також.

Проте освіта – шлях розвитку, можливостей. Як учителька з 20-річним стажем, хочу показати, що можна досягти успіху, побудувати кар’єру.

Саме ці питання хвилюють студентів сьогодні. Узагалі школа – це розкіш спілкування, величезна щира любов до дітей, вони найбільше відчувають щирість». Олеся Калинич, зважаючи на свій багатий педагогічний досвід, зокрема

запровадила дієвий спосіб, аби молодь розвивалася належним чином. Щоб учні не списували відповіді з інтернету, розробила авторські тести для оцінювання.

Крім того, стала авторкою ще понад 60 видань.

Ідея змотивувати студентів на прикладі історії успіху колишньої випускниці виникла в завідувачки кафедри української літератури УжНУ Оксани Кузьми.

«Наш підрозділ активно співпрацює з роботодавцями, освітянами, які формують сучасне обличчя педагогіки. Запросили на зустріч одну зі стейкголдерок наших освітніх програм, викладання яких забезпечуємо.

Гостьова лекція Олесі Калинич присвячена темі освіти в умовах війни. Надзвичайно важливо говорити з майбутніми педагогами про виклики, із якими їм доведеться стикнутися у своїй професійній діяльності. Такий живий формат спілкування вчителя-практика й здобувачів освіти – дуже потужний. Плануємо й надалі продовжувати співпрацю, адже цей формат взаємодії формуватиме навички, необхідн

і в майбутній роботі», – каже пані Кузьма.

Такі зустрічі для студентів потрібні.

Третьокурсниця спеціальності «Середня освіта. Українська мова та література. Зарубіжна література» Вікторія Рудюк зауважила: «Спікерка розповіла про багато цінних моментів, які можуть очікувати в роботі з учнями. Дала поради, як реагувати в різних ситуаціях, як спілкуватися з дітьми, як розвиватися, що можемо здобути в інших сферах науки. Коли слухаєш людину, яка чимало досягла в житті, справді починаєш вірити в те, що й ти все зможеш».

Студентам-філологам гостьову лекцію прочитала заслужена вчителька УкраїниСтудентка цієї ж спеціальності Крістіна Микулін зізнається, що зустріч із гостею змотивувала працювати в майбутьому за фахом: «Ми перебуваємо на такому етапі, коли трохи сумніваємося, чи правильно обрали професію. Лекторка розповіла, як можна вдало поєднувати особисте життя, роботу й навіть політику. Мотивувала ставати кращими».

Недарма ж Олеся Калинич наголошувала: «Шляхів безліч, але саме від нас залежить той, яким підемо». До речі, зустріч тривала в змішаному форматі: частина студентів (2, 3 і 4 курси) і викладачів спілкувалися з фахівчинею наживо в авдиторії, частина (магістранти) долучилася онлайн. Крім теми можливостей побудувати успішну карʼєру на педагогічній ниві, на заході спілкувалися й щодо вербального та числового оцінювань; міркували про ефективні інновації у сфері освіти; не оминули увагою й питання сучасного підручникотворення.

Завершили ж грою «Міф / правда».

У подарунок студенти отримали видання гості – тренажери для підготовки до НМТ з української мови.

Ця зустріч – тільки початок. Попереду ще не один мотиваційий захід, який сприятиме розвитку здобувачів освіти на філологічному факультеті!

Тетяна Лесюк