Німецькомовний підручник “Einführung in das ukrainische Recht” (Вступ до українського права) за редакцією проф. Бернда Візера, проф. Ярослава Лазура та доц. Олександра Білаша, що побачив світ у листопаді 2020 року в одному з найстаріших (засноване у 1763 році) та престижному юридичному видавництві «С.Н. Веск» (Мюнхен, Німеччина) користується широким попитом у читачів і на сьогодні його можна придбати не лише на полицях найвідоміших книжкових магазинів та інтернет-магазинів Німеччини (www.beck-shop.dе, www.buecher.de, www.lehmanns.de), Швейцарії (www.buchhaus.ch, www.exlibris.ch), Австрії (www.thalia.at, www.morawa.at), Швеції (www.adlibris.com), багатьох інших країн Західної та Центральної Європи, але і по всьому світу в інтернет-магазинах корпорацій Amazon та eBay.

Підручник “Einführung in das ukrainische Recht” вже можна замовити у зібраннях Німецької національної бібліотеки, Баварської державної бібліотеки, Бібліотеці федеральної землі Тюрингія, у читальнях Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана, Гайдельберзького університету Рупрехта-Карла, Берлінського вільного університету і багатьох інших.

Про ідею цього видання та етапи її реалізації сьогодні говоримо з одним із редакторів та співавторів підручника, кандидатом юридичних наук, доктором філософії та доктором теології, постійним гостьовим професором Карлового університету в Празі, заступником декана юридичного факультету з міжнародних зв’язків Ужгородського національного університету, доцентом Олександром Білашем.

- Пане Олександре, радий вітати. Чим особливим є це видання? Адже і справді його вихід у світ став досить резонансним і деякою мірою навіть знаковою подією як закордоном, так і в Україні. Не є секретом, що наразі його можна знайти у каталогах та читальнях більшості університетських бібліотек німецькомовного простору. - Доброго дня, приємно, що запросили на розмову і не менш приємнішою є тема нашої розмови. Якщо коротко, то німецькомовний підручник “Einführung in das ukrainische Recht” або “Вступ до українського права” є загальною презентацією українського законодавства, його основ та історії, парадигмально представляє українську правову систему, у ньому розглядаються всі галузі публічного та приватного права, а також відповідне процесуальне право. Цей підручник був написаний для німецькомовної аудиторії, для використання у навчальному процесі студентами, викладачами, та і взагалі може бути корисним усім, хто цікавиться українським правом та питаннями реформування українського законодавства. Можливо, саме тому на нього так активно звернули увагу німецькомовні науковці. До речі, знаковим є ще і те, що цей підручник був виданий в найдавнішому юридичному видавництві Німеччини Verlag C.H.Beck та представлений 213 томом серії “JuS: Schriftenreihe der Juristischen Schulung”.

- Чи не розкажете, як з’явилася ідея написання такого підручника? Хто був ініціатором підготовки видання? - Ідея написання підручника з’явилася ще під час мого стажування у 2016 році за програмою Coimbra Group Scholarship на юридичному факультеті Університету м. Грац. Тоді вона була запропонована заступником декана юридичного факультету, директором Інституту східноєвропейського права, професором Берндом Візером, підтримана деканом юридичного факультету Ужгородського національного університету, професором Ярославом Лазуром і під безпосереднім керівництвом обох знаних правників, керівників спільного проекту між юридичним факультетом УжНУ та юридичним факультетом Університету м. Грац, успішно реалізована у 2020 році.

- Пане Олександре, чому така пропозиція співпраці була реалізована саме з юридичним факультетом Ужгородського національного університету? - Я думаю, що на це питання відповісти досить легко. Ужгородський національний університет відомий як в Україні, так і далеко за межами України. Юридичний факультет УжНУ під керівництвом професора Ярослава Лазура завжди входить в TOP-10 кращих юридичних шкіл України. До речі, це підтверджують як офіційні рейтинги, так і оцінка незалежних експертів та компаній. Як приклад можна навести і один з останніх оприлюднених рейтингів найкращих юридичних факультетів України за версією глобальної медіа-компанії Forbes, в якому наш факультет за сумою багатьох показників знову ввійшов в десятку кращих. Потрібно сказати, що і міжнародна співпраця з зарубіжними вищими навчальними закладами на нашому факультеті завжди є на високому рівні. Укладення міжнародних угод, співорганізація міжнародних наукових конференцій та симпозіумів, обмін студентами та викладачами за різними програмами мобільності, участь у міжнародних грантах та програмах співробітництва завжди в пріоритеті для керівництва нашого факультету. Зазначу, що поглиблення і розширення вже існуючих контактів з іноземними партнерами не було б таким успішним для юридичного факультету без підтримки та координації зі сторони пані проректорки, професорки Мирослави Лендьел та без якісного супровіду співробітниками Відділу міжнародних зв’язків УжНУ, який очолює пані доцентка Оксана Свєженцева.

- Майже весь авторський колектив підручника є викладачами юридичного факультету УжНУ? Ви кожного дня зустрічаєтеся в коридорах та аудиторіях, але чи складно було працювати разом над німецькомовним виданням? - Я впевнений, що основною складовою нашого успіху є саме авторський колектив, що був вдало підібраний у ході реалізації проекту.

На превеликий жаль, об’єм видання та вимоги, що ставило нам видавництво, не дали змогу долучити нам більшу кількість наших викладачів до написання підручника.

До авторського колективу видання ввійшли: професор Бернд Візер, доктор права, доктор філософії, директор Інституту публічного права та політології, керівник Центру східноєвропейського права, заст. декана юридичного факультету Грацького університету; професор Ярослав Лазур, доктор юридичних наук, професор кафедри господарського права, декан юридичного факультету УжНУ; доцент Олександр Білаш, кандидат юридичних наук, доктор філософії та доктор теології, постійний гостьовий професор Карлового університету в Празі, заступник декана юридичного факультету УжНУ; професор Олександр Рогач, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права та процесу, проректор УжНУ; професор Євген Стрельцов, доктор юридичних наук, доктор теології, член-кореспондент Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, зав. кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія»; на превеликий наш жаль, вже покійний доцент Володимир Галас, кандидат історичних наук, зав. кафедри теорії та історії держави і права УжНУ; професор Тетяна Карабін, доктор юридичних наук, зав. кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права УжНУ; професор Марія Менджул, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права та процесу УжНУ; Аліна Гусь, кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права УжНУ. Скажу чесно, мені було приємно працювати з таким авторським колективом. Надзвичайно приємною була співпраця, як з співавтором, із пані професоркою Тетяною Карабін. Звичайно, що виникали питання, мали місце і дискусії, але ми їх оперативно вирішували і йшли далі. Хочу зазначити, що авторський колектив чудово впорався з виконанням своєї роботи, підручник вийшов справді якісним, і я впевнений, що він стане внеском в розуміння специфіки українського права у німецькомовному науковому просторі.

- Як був презентований підручник «Вступ до українського права»? - Авторським колективом були заплановані та проведені дві презентації нашого підручника. Перша відбулася 4 грудня 2020 року на юридичному факультету Грацького університету імені Карла і Франца. Презентація відбулася одночасно з відкриттям Центру східноєвропейського права (ZOR) та під час роботи Міжнародного наукового симпозіуму «Реформи українського законодавства: сучасний розвиток», що був організований Німецько-українським об’єднанням юристів, Центром східноєвропейського права Грацького університету, юридичним факультетом Ужгородського національного університету та юридичним факультетом Чернівецького національного університету. Презентація в Україні відбулася 27 травня 2021 року на юридичному факультеті УжНУ в рамках ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Закарпатські правові читання. Розвиток правової системи та європейська інтеграція України".

- Як наукове товариство сприйняло вихід такого німецькомовного підручника?

- Про позитивне сприйняття виходу у світ нашого підручника свідчать вже перші публікації та рецензії, що з’явилися за цей рік в Австрії, Німеччині та Україні. Вже після презентації книги в Грацькому університеті, з’явився огляд підручника в Інформаційному бюлетні Німецько-українського об’єднання юристів (Deutsch-Ukrainischen Juristenvereinigung e.V.), у Віснику Східного Інституту Візмара (Institut für Recht, Wirtschaft und Handel im Ostseeraum e.V.) і т.д. Приємно, що вже з’явилися перші рецензії на підручник і в українському науковому товаристві. Вже бачив дуже позитивну рецензію доктора юридичних наук, член-кореспондента НАПрН України, головного наукового співробітника Інституту законодавства Верховної Ради України, професора Ярмиша Олександра Назаровича, що була опублікована у Часописі Київського університету права НАН України. У Віснику Ужгородського національного університету: Серія «Право» була надрукована рецензія відомого вченого, доктора юридичних наук, професора кафедри міжнародного і європейського права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, професора Гавриленка Олександра Анатолійовича. Для мене особисто і впевнений що для всього авторського колективу, було приємно дізнатися, що на юридичному факультеті Кільського університету імені Крістіана Альбрехта (Німеччина) був введений спецкурс «Вступ в українське право з порівняльної перспективи», і наш підручник є базовим для вивчення цього курсу.

- Чи продовжує ваш колектив співпрацю з професором Візером? Юридичним факультетом Грацького університету? - Так, наш факультет продовжує співпрацю і вже зараз, за ініціативи декана юридичного факультету, професора Ярослава Лазура та зав. кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права, професорки Тетяни Карабін, ми розпочали новий видавничий проект “Особливе адміністративне право України”. Сподіваємося, що його результати ми зможемо побачити вже у прийдешньому 2022 році. Заплановано видання як україномовного підручника для українських студентів, так і німецькомовного для студентів Австрії та Німеччини.

Розмову вів Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр

Автор фото -Анна Єпіфанова та Ярослав Козак Одним із пріоритетів МОН на наступний рік стане активізація системної роботи з інтеграції України в Європейський дослідницький простір (ЄДП). Про це йшлося під час інфодня «Research and Innovation Day in Ukraine», який відбувся в Міністерстві сьогодні, 17 грудня 2021 року.

«Наступного року МОН планує розгорнути системну роботу з наближення до європейської наукової та інноваційної спільноти, зокрема через розширення участі в міжнародних наукових програмах ЄС. Насамперед, це долучення до програми для співпраці науковців COST, розвиток співпраці з Європейським інститутом інновацій і технологій, продовження роботи в "Горизонт Європа"», – повідомив заступник Міністра з європейської інтеграції Олексій Шкуратов. Він додав, що на початку 2021 року було оновлено дорожню карту інтеграції до Європейського дослідницького простору. «Оскільки ми прагнемо синхронізувати дії з країнами ЄС, то продовжимо роботу з актуалізації цього документу відповідно до нової політики Європейського Союзу», – наголосив заступник Міністра.

Про конкретні кроки наступного року для інтеграції України до Європейського дослідницького простору розповів очільник експертної групи з питань інтеграції до ЄДП директорату науки та інновацій МОН Григорій Мозолевич.

Це зокрема: формування пулу українських експертів і забезпечення їхньої роботи в підгрупах Комітету Ради ЄС з питань Європейського дослідницького простору та інновацій (ERAC); запровадження державної політики Відкритої науки; визначення механізмів приєднання українських дослідницьких інфраструктур до Європейських консорціумів дослідницьких інфраструктур; відкриття Координаційного центру та запуск нацпорталу «Горизонт Європа»; приєднання до програми європейського співробітництва COST, активізація участі в EUREKA, Європейському інституті інновацій і технологій. Більше про плани на 2022 рік, а також цьогорічні результати з інтеграції України до ЄДП можна дізнатися тут. Щоб Україна могла ефективніше синхронізувати свої дії з ЄС у сфері науки та інновацій, представник Генерального директорату з питань досліджень та інновацій Єврокомісії Анна Сейм докладно розповіла про нову політику Європейського дослідницького простору.

Передусім йшлося про два нових важливих документи: Порядок денний для ЄДП на 2022-2024 роки та Пакт про науку та інновації в Європі. Під час заходу спікери розповіли про шляхи розширення участі України у міжнародних наукових та інноваційних програмах ЄС і доступу до передової світової дослідницької інфраструктури. Також відбулися такі панельні дискусії: впровадження відкритої науки в Україні; відкриті інновації та розвиток економіки, що побудована на знаннях; забезпечення гендерної рівності у сфері науки та інновацій.

Авторка презентувала за прилавком «Кобзаря» свої поетичні збірки «Коні мої нековані» та «Рівновага».

Вона співає, танцює і пише вірші. Усміхаючись, каже, що всі ці особистості прекрасно уживаються в одній дуже позитивній людині 😊.

Поетеса Марина Попович-Павлік презентувала за прилавком «Кобзаря» свої збірки «Коні мої нековані» та «Рівновага». Під час зустрічі з читачами на поетесу і присутніх чекав сюрприз: фольклорно-етнографічний ансамбль «Ужгород», у складі якого виступає пані Марина, піснею привітав колегиню з творчими успіхами та днем народження сина. «Рівновага» побачила світ наприкінці минулого року. Проте, на відміну від збірки «Коні мої нековані», теж 2020 року, видання не презентували: «Тоді наш ансамбль переживав певні трагічні обставини, настрій був не той, тому ми вирішили не організовувати спеціальний захід.

Адже презентація – це народження чогось, а значить – свято». Поетка з великою теплотою й любов’ю розповідає про свій ансамбль. Каже, це теж її сім’я. «Колеги мене завжди підтримують, надихають, дають віру, що моя творчість потрібна. Навіть більше: якби не наш керівник Віктор Шостак, не знаю, чи наважилася б видавати свої вірші.

Він перший прочитав і сказав: «Це має побачити світ». Завдяки йому вийшли всі мої книги. Дуже вдячна кожному з цих людей!». Поетеса Марина Попович-Павлік: «Творчість і популярність – це різні речі»Писати пані Марина почала ще в дитинстві. Розповідає, у родині багато творчих людей, які писали, тож хист передався і їй. Спочатку не ставилася до свого таланту серйозно, у школі навіть соромилася сказати, що пише вірші. Тому й перші рукописи загубилися. «Я тоді написала – прочитала – загубила😊.

Якби не Віктор Шостак, так би, напевно, й тривало». Вірші поетки на різні теми, з роками, за її словами, їх лише більшає. До слова, написане вона вже не редагує (лише редактор у видавництві), бо зауважила, що перша думка – найвдаліша. Щодо змісту, форми каже: «На мій погляд, творчість, зокрема поезія, має бути легкою для сприйняття, максимально зрозумілою, доступною. Щоб читачі різного віку могли знайти в ній щось для себе, а головне – зрозуміти. У ній не повинно бути тисячі підтекстів. Бачу на прикладі власного сина, що коли він не розуміє, про що йдеться у книзі, бажання читати зникає. Зі мною теж таке трапляється.

Можливо, це проблема літератури, а може – велич. Не знаю… Адже все відносно». Поетеса Марина Попович-Павлік: «Творчість і популярність – це різні речі»На питання, чи не хоче спробувати себе в прозі, пані Марина, усміхаючись, відповідає – ні, бо нетерпляча: «Якщо роблю щось, то мені це треба зробити швидко, якщо ні – втрачаю думку і потім не можу зібрати все докупи. Тому вірші наразі мені підходять більше, бо пишуться швидко 😊. Хоча я дуже непередбачувана. Точно щось сказати наперед не можу, та й, думаю, не варто. Особливо коли йдеться про творчість». На критику поетка реагує спокійно. Каже, вона має величезну вагу, бо так людина знає, де треба відшліфувати, свої мінуси. «Не боюся критики, якщо людина справді прочитала книгу, а потім дала свою оцінку.

У мене був випадок, коли просто глянули на назви віршів і сказали: «Таке можуть писати всі». Я тоді навіть не знала, що відповісти…» Улюблена авторка Марини – Ліна Костенко. Називає її люстерком українського народу. Навіть присвятила поетці вірш, який увійшов у четверту збірку, що має назву «Люстерко». До речі, книга днями вийде друком. Поетеса Марина Попович-Павлік: «Творчість і популярність – це різні речі» «Нині книга не на піку популярності. Я до 20 років думала, що письменники – люди або віртуальні, або ті, кого вже нема серед нас. Вважаю, є тут вина і самих письменників, – розмірковує поетеса. – Ми не йдемо в люди, не спілкуємося, багатьох із нас не знає молодь. Бо нема комунікації. Тому прекрасно, що є ця акція, де можемо поговорити, тримати контакт з самим читачем. Такі ініціативи варто розвивати. Знайомство з самим автором може спонукати почитати його книгу. Важливо, коли на таких зустрічах читає і сам автор, бо він може відкрити у вірші те, що не помітить читач, а буває і навпаки. У мене були такі випадки». 

Творчість і популярність пані Марина називає різними речами, адже, коли ти женешся за останньою, творчість втрачає, з неї зникає душевність, тепло. «Я не прагну популярності. Просто роблю те, до чого Бог дав хист. І безмежно радію, що є люди, яким відгукується написане мною, котрі знаходять у моїй творчості себе». Під час презентації авторка читала свої вірші, спілкувалася з читачами, серед яких і давні шанувальники творчості письменниці. Провідна бібліотекарка Ужгородської публічної книгозбірні Андріана Гузак познайомилася з поетесою ще 2016 році, під час презентації першої збірки «Поділюся неспокоєм».

Відтоді товаришує з письменницею, слідкує за творчістю, тому не прийти на зустріч не могла: «Марина частий гість на заходах, що проводить наша бібліотека. Це дуже приємна, світла і талановита людина. Її вірші про те, що близьке, зрозуміле кожній людині. Вони легкі і щирі. Я не дуже сентиментальна, але від багатьох Марининих поезій у мене навертаються сльози. Відзначу, що «Рівновага» відрізняється від попередніх збірок: у ній відчувається зрілість авторки. Тепер з нетерпінням чекаю наступну. Сподіваюся, їх буде ще багато».

Галина Кришінець для Медіацентру УжНУ

Випускників запрошують вступати на спеціалізації «Журналістика», «Міжнародна журналістика», «Реклама та PR».

З учнями спілкується Євген Соломін

Медійний підрозділ Ужгородського університету розпочав серію профорієнтаційних заходів у закладах освіти області.

Стартували минулого тижня з Ужгорода – провели урок у НВК «Гармонія», а вже 15 грудня завітали до закладів освіти Хуста й району. Зустрілися зі старшокласниками та розповіли майбутнім абітурієнтам про професії які можна здобути на відділенні, про навчання журналістів, рекламістів і піарників в УжНУ. За один день відвідали 5 закладів: Хустські спеціалізовані школи № 1, 2, 3, а також Ізянський і Рокосівський ЗЗСО. Їздили чималою командою: в. о. завідувача кафедри Євген Соломін, доцентка Олеся Барчан, викладачки Наталія Толочко й Любов Русинко-Бомбик, завідувач телерадіоцентру Олексій Лабунець.

Долучилися й студенти другого курсу Мирослав Лисович, Христина Сібулатова, Марія Бондаренко, які під час цих заходів вирішили здобути навички виступу перед аудиторією та залучали школярів до телезйомок студентських проєктів. У кожній школі студенти разом із викладачами продемонстрували презентацію про відділення, ближче познайомили майбутніх здобувачів освіти з навчанням в університеті. Відтак провели творче тестування на визначення схильності до професій журналіста, рекламіста, піарника, міжнародного журналіста.

Аби продемонструвати, наскільки оперативною й цікавою є робота журналіста, безпосередньо на місці – у школах – відзняли короткі відеорепортажі. Так, студент Мирослав Лисович працював у кадрі, а на камеру процес фіксував очільник кафедри, тележурналіст Євген Соломін.

Аналогічно працювали й Олексій Лабунець та студентка Марія Бондаренко. Уже наприкінці уроку школярам п’яти шкіл презентували готовий відеоролик. Медійники УжНУ розпочали профорієнтаційні поїздки школами Закарпаття Другокурсники спеціальності «Журналістика» Христина Сібулатова, Мирослав Лисович та Марія Бондаренко розповіли учням про творчі роботи, цікаві пари, культурно-розважальні заходи, які проходять на відділені. На кафедрі журналістики з 2022 року запроваджують нову спеціальність «Міжнародна журналістика».

Школярі стали одними з перших, хто дізнався про цю можливість. До слова, творче тестування продемонструвало, що серед учнів більшість мають схильність до «Журналістики», «Міжнародної журналістики» та «Реклами», тож у майбутньому можуть стати студентами медійного підрозділу. Наприкінці заходу учні переходили за QR-кодами на сторінки відділення в соцмережах. Тут знаходять не лише інформацію про кафедру, а й творчість студентів: нещодавно юні медійники розпочали в «Інстаграмі» і «ТікТоку» власний проєкт «Rec.lamma», де активно розповідають про студентське життя й дозвілля. Відділення журналістики продовжить профорієнтаційні поїздки в інші райони Закарпаття та знайомства з медійними професіями в нетиповому, цікавому форматі.

Тішимося, адже мали море емоцій, аплодисменти, а також позитивні відгуки школярів, учителів та управління освіти Хустської райдержадміністрації. З бюстом А. Волошина у школі, названій на його честь З бюстом А. Волошина у школі, названій на його честь М. Лисович та Х. Сібулатова дають радіоінтерв'ю М. Лисович та Х. Сібулатова дають радіоінтерв’ю Так, учениця Рокосівського ЗЗСО Наталія Шпір розповіла, що захід був цікавий і пізнавальний, а ще їй сподобалося розповідати про себе на телекамеру. Старшокласниця з Хустської спеціалізованої школи І–ІІІ ст. № 1 ім. А. Волошина Вікторія Гладень зізналася, що саме після презентації й тестування зацікавилася професією рекламіста і хотіла б реалізуватися в цій сфері. Заступники директорів шкіл із виховної роботи зазначили, що їхні випускники для навчання обирають переважно УжНУ. До слова, учням пропонують заняття в різних секціях, гуртках. Так, при Хустській спеціалізованій школі І–ІІІ ст. № 1 ім. А. Волошина працює й гурток юних журналістів, організована невеличка радіостудія.

Заступниця директора з виховної роботи Тетяна Кучернюк під час екскурсії школою запропонувала студентам Мирославу Лисовичу й Христині Сібулатовій долучитися до прямого ефіру. Юні медійники дали інтерв’ю про навчання, дозвілля й порадили, як підготуватися до ЗНО. Безумовно, результат профорієнтаційних поїздок можна буде дізнатися під час вступної кампанії 2022 року. Але позитивний фідбек уже дістали: і в процесі презентацій, і після них – у вигляді вподобайок на сторінках соцмереж.

Христина Сібулатова, студентка відділення журналістики

Молодь висловлює величезну вдячність доцентові Ігорю Прохненку за організацію подорожі, яка розширила кругозір студентів і просто зробила їх щасливимию

О, Будапешт!

Хто раз узрів – не зможе позабути…

Марк Горбовець

Зовсім недавно, шостого грудня, всі угорці чекали на подаруночки від Святого Мікулаша, який для християн західного обряду є одним із символів новорічно-різдвяних свят. А Святого Миколая, котрий є втіленням добра, чесності та справедливості, українські діточки чекають в ніч з 18-го на 19 грудня.

Власне, через це студенти факультету історії та міжнародних відносин Ужгородського університету вирішили зустріти Святого Мікулаша, а потім не розминутися зі Святим Миколаєм, і підтвердити слова давно відомого вислову, що «закарпатські діти – найщасливіші на світі, бо відзначають усі свята». Тож, зібравши все найпотрібніше, юнацтво рушило в подорож аж до Будапешта. Перлиною Дунаю: студенти-історики повернулися з мандрівки столицею УгорщиниНа самому початку мандрівки все, що тримало не зовсім-то бадьорих учасників на ногах, було комбінацією адреналіну та молодого студентського запалу. Погодьтеся: не кожен зможе прокинутися о четвертій ранку й зустрітися в холодній темряві ночі, щоб вирушити на зустріч пригодам. Застрибнувши в автобус, уже знайомий контингент учасників різноманітних екскурсій зайняв свої місця. На щастя, запасу енергії учасники все ж таки набули, заснувши в теплому й зручному транспорті. Прокинувшись на декілька хвилин для перевірки документів на українсько-угорському кордоні, група знову поринула в міцний сон. А коли нарешті прокинулась, то завмерла в очікуванні цікавих екскурсій та неймовірних пам’яток архітектури та історії.

Прибувши до першої точки, автобус зупинився на площі Героїв – величного майдану, який неодноразово був центром важливих політичних та історичних подій Угорщини. Учасники, своєю чергою, розтягнувши засиджені кінцівки, замилувалися красою міста. Делікатність ф романтичність архітектури, поєднана з чарівною сучасною прагматичністю не змогла залишити байдужим нікого. Величезні колони вражали своєю оригінальністю й неповторністю. Особливо зацікавив студентів пам’ятник Тисячоліттю.

Історію створення монумента студентство слухало із неабиякою цікавістю. Перлиною Дунаю: студенти-історики повернулися з мандрівки столицею УгорщиниЗробивши першу мініфотосесію, група вирішила рушати до Будапештського університету імені Лоранда Етвеша – найстаршого вищого навчального закладу країни. Заснований він, до речі, далекого 1635 року! На порозі закладу студентів і викладачів зустрів доктор історичних наук, викладач археології середньовіччя Максим Мордовін, який радо показав гостям і величезну бібліотеку, і наукову лабораторію. Поки студенти з неприхованим захватом розглядали полиці з книгами, господар приготував запашну каву й обмінявся цінними книгами з доцентом кафедри археології, етнології та культурології Ігорем Прохненком.

Після того, як бібліотека була майже повністю переглянута, гер Мордовін запропонував товариству відвідати Угорський національний музей. Доктор запевняв (жартома, звісно), що «це насправді університет біля музею, а не музей біля університету», ще раз підкреслюючи, якою цінною є експозиція. Перлиною Дунаю: студенти-історики повернулися з мандрівки столицею УгорщиниПровівши чимало часу в закладі, учасники екскурсії дістали неймовірну змогу побачити на власні очі артефакти римського періоду, чимало експозицій, присвячених Середньовіччю в історії Угорщини, окрему залу з предметами Весни народів 1848–1849 років, а також залу з новітньої історії держави.

Серед безлічі цікавих і захопливих експонатів найяскравіше зацікавив учасників найбільший скарб за всю історію археологічної науки Угорщини. На запитання «Якщо не секрет, скільки ж він коштує?» Максим Мордовін таємничо усміхнувся і відповів: «Він вартує сотні мільйонів доларів». Після цього запропонував продовжити вояж на свіжому повітрі. Біля пам'ятника Кобзарю Біля пам’ятника Кобзарю Екскурсанти й екскурсовод перейшли з Пешта в Буду через міст Ержебет, дістали змогу побачити старовинну церкву, а також відвідати Будайську фортецю, яку пройшли й дослідили повністю.

Студентів зацікавило абсолютно все: руїни середньовічних будівель, палац Шандора, церква Марії Магдалини, Рибацький бастіон, Чумний стовп та чимало інших цікавинок. При виході з архітектурної та історичної пам’ятки компанія, мандруючи до мосту Маргіт, здивувалася, побачивши пам’ятник Тарасу Шевченку біля турецької лазні. Дехто навіть не впізнав поета й художника одразу, але, відійшовши від здивування, був приємно вражений, що наших відомих діячів шанують і за кордоном. Перлиною Дунаю: студенти-історики повернулися з мандрівки столицею УгорщиниЗвісно, не могли учасники забути й про фото!

Варто сказати, що фотосесію біля Парламенту ніхто ще так довго не робив. А повернувшись до університету Лоранда Етвеша, студенти ще довго-довго дякували Максиму Мордовіну за незабутні враження й не хотіли прощатися. Усе ж з обіцянкою, що повернуться ще раз, та із запевненнями від гера Мордовіна, що він обов’язково проведе екскурсію й наступного разу, студенти рушили далі. По дорозі також побачили Мікулашів і різдвяні ярмарки. Ідею придбати сувеніри для себе та близьких реалізували на шопінгу.

А далі… А що далі? А далі додому! Звичайно, говорити про враження від поїздки можна багато й дуже довго, але, мабуть, таки найкраще опишуть їх саме безпосередні учасники. Зокрема, Василь Лазарчик захоплений: «Новим місцем, яке відкрилось мені за кордоном, стала столиця Угорщини – Будапешт.

За день обійшли величезний столичний музей, експонати якого заворожують і викликають неабияку цікавість. Подивились на пам’ятки міста, побачили багато історичних будівель, руїн, мостів, храмів, пам’ятників. Кульмінацією мандрівки став величний Парламент Угорщини. Подорож викликала цілу гаму позитивних емоцій і бажання продовжувати в тому ж дусі, щоб відкривати для себе не тільки рідну країну, а й закордонні терени.

Поїздка стала можливою завдяки неймовірним людям нашого факультету та археологам Угорщини». «Просто вау, – вигукнув Артем Салко. – Я захоплений до глибини душі. Найбільше враження на мене справили бібліотека при Університеті, Будапештський парламент, Угорський народний музей та, звісно, Дунай і саме місто.

До того ж не можу не сказати про красу готелю «Хілтон», величність замку й неймовірність площі Героїв». Наостанок Юлія Зубова додала: «Це була одна з найкращих наших поїздок. Ми побачили величезну кількість архітектурних та історичних пам’яток за неймовірно короткий проміжок часу. Велика подяка Ігорю Анатолійовичу Прохненку за те, що влаштував цю подорож, за те, що зробив студентів щасливими і продовжує розвивати наш кругозір».

Ніна Задорожна,

студентка ІІ курсу факультету історії та МВ

Цього разу авторка принесла з собою першу й четверту частини книги «Втрачений Ужгород» – «Невигадані історії» та «Міська управа».

Книги журналістки, дослідниці історії міста Тетяни Літераті про довоєнний Ужгород читають не тільки в Ужгороді. А на акції «Письменник за прилавком» вже за 2 хвилини від старту заходу стояла черга.

Що запропонувала авторка своїм читачам цього разу? Тетяна Літераті долучається до акції з 2017 року – тоді вперше спробувала себе у ролі продавчині книг. Та ще й власних. Досвід, каже, цікавий. Цього разу з собою принесла першу й четверту частини книги «Втрачений Ужгород»: «Невигадані історії» та «Міська управа».

Перша частина книги, до слова, щойно з видавництва. Тетяна каже, що додрукували вже 3 або 4 тираж, були додаткові наклади й у 2-ї та 3-ї частин. Тож ті, хто не встиг придбати першу книгу, мають нагоду поповнити свій книжковий фонд до свят.

Гості Тетяни Літераті купують книжки не тільки собі, а й рідним чи друзям, відправляють чи везуть із собою за кордон, а хтось прийшов просто підписати книги, які купив раніше.

Тетяна додає: «Люди приходять не тільки придбати книги, а й розказати про своїх рідних, дати ідеї для наступних статей. Одного разу подарували мені гарні старовинні фотографії – портрети двох невідомих чоловіків. Так ці двоє ужгородців у мене поки й залишаються невідомими».

Медіацентр УжНУ

Завдяки заняттям-конференціям студенти бачать можливості, переваги та недоліки різних методів та форм навчання Мікроконференція «Поради від В.О. Сухомлинського» стала завершенням вивчення курсу «Педагогіка» для студентів ІІІ курсу спеціальності 014.05 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини) і цікаво було побачити ставлення студентів до різних аспектів педагогічного процесу. Чому назва «мікроконференція»?

Якщо на традиційних конференціях тривалість доповіді, як правило, біля 10-15 хвилин, то у нашому випадку це максимум 1-2 хвилини, аби лаконічно формулювати свої погляди.

Лаконічність важлива якість педагога, на уроці кожна хвилина дуже дорога.

Майбутні вчителі біології аналізували поради педагогам Василя СухомлинськогоКонференція – одна з можливих форм інтерактивного навчання.

Саме ж інтерактивне навчання побудоване на основі спілкування та взаємодії, які реалізуються і в технологіях, і в методах, і в організаційних формах. Методи інтерактивного навчання, на відміну від традиційних, базуються на активній взаємодії учасників навчального процесу. Якщо під час традиційного навчання викладач виконує роль основного джерела навчальної інформації, то в умовах інтерактивного навчання кожен із учнів/студентів стає джерелом інформації через наявний досвід і завдяки прямій взаємодії між учасниками передає його далі.

Викладач не дає готових знань, але спрямовує всіх на їх самостійний пошук. Порівняно з традиційним в інтерактивному навчанні змінюється і взаємодія з викладачем: його активність переходить в активність учасників; викладач створює умови для такого переходу. До початку мікроконференції кожен студент мав можливість в електронному кабінеті Classroom навчальної дисципліни «Педагогіка» переглянути книгу В.О. Сухомлинського «Сто порад учителеві», в якій видатний педагог-вчений у доступній формі презентував глибокі і мудрі настанови щодо педагогічної діяльності.

Надалі студенти обирали поради, які найбільш сподобалися, й готували повідомлення на1-2 хвилини, аби висвітлити сутність поради й причину її обрання. Зазначені відомості студенти формулювали і вносили самостійно у файл спільного користування на гугл-диску , а потім представляли на самій мікроконференції. За згодою студентів зроблено відеозапис. Це дає змогу студентам наступних років навчання ознайомитися з поглядами своїх колег.

Ось деякі з таких поглядів, які розпочиналися фразою: «Ця порада В.О. Сухомлинського мною обрана тому, що»: дитина, яка переживає потребу робити добро, стає дуже проникливою, сприйнятливою, чутливою до навколишнього світу, до людей, до вчинків, подій, взаємин між людьми; на власному досвіді знаю, що потрібне не тільки розуміння матеріалу, а і його повторення. Також з часом ми можемо помічати щось нове в одній і тій же темі, що є також результатом повторення; важливо донести до всіх дітей, аби вони пізнавали навколишній світ не тільки розумом, а й серцем; сучасна система освіти складена таким чином, що вільного часу від навчання в учнів дуже мало.

Внаслідок цього виникає перевантаження, відсутність бажання виконувати домашнє завдання, в дитини відсутній час для власних інтересів; наш час люди забули, що таке «доброзичливість». Бути доброзичливим – означає радіти успіхам інших, не засуджувати їхні вчинки, вірити в людську доброту і головне – робити щось хороше для людей.

Як сказав один філософ «У нас немає можливості робити всім добре, але бути до всіх доброзичливим – можна!»; навчити дитину користуватися вільним часом дуже потрібно. Це допоможе їй в майбутньому виконувати всі завдання вчасно, а не відкладувати їх час від часу; на мою думку, людські взаємини розкриваються найяскравіше в праці – коли один щось створює для іншого.

Адже саме тоді людина віддає частку своєї душі; активна діяльність – це ніби місток, що сполучає мову і думку.

При вивченні предмету, щоб активізувати діяльність всіх учнів на уроці (що є дуже важливим) потрібно залучати їх до праці, щоб на основі системи знань, сформованих на попередніх уроках, народжувалася думка що вчиться, а не тільки закріплювалися знання; вчитель повинен навчити учнів використовувати знання на практиці, аби знання в учня були «живими», а не були «мертвим багажем»; вчитель повинен навчити учнів думати, аби учень учився висловлювати свої власні думки, а не заучувати думки інших; спостереження відіграє важливу роль в навчанні. Спостереження – це один з видів розумової діяльності.

Спостережливі учні більш уважні; людина повинна доводити свою правоту гідними вчинками, але не порожніми балачками; на власному досвіді знаю, що інтерес має особливість зникати, і учень починає займатися своїми справами на уроці.

І педагогові важливо зацікавити учнів з перших хвилин і тримати інтерес до кінця уроку; читання відіграє велику роль, особливо важливе читання наукових і науково-популярних книг, присвячених проблемам переднього краю сучасної науки. Наука розвивається небаченими темпами, але постійно вводити в програми середньої школи все нові і нові поняття, закономірності неможливо.

Тому читання наукової літератури стає в сучасній школі одній з найважливіших складових частин процесу навчання; впродовж всього життя особистість повинна самовдосконалюватись, реалізовувати себе в найближчих до душі сферах. Саме це є передумовою щасливого життя.

Опановувати нове, займатись собою, розвивати свій внутрішній світ, поглиблювати знання тощо – усе це робить людину самою собою і забезпечує їй високий рівень життя у всіх сенсах; питання щодо оцінювання знань завжди було і є досить болючим для учнів та студентів. Часто через страх незадовільної оцінки діти нехтують тим, щоб до кінця зрозуміти певну тему і намагаються будь-якими можливими способами отримати саме задовільний бал, а не знання і розуміння вивченого.

Таке буває через відсутність відносин побудованих на взаємній довірі і доброзичливості між вчителем і учнем. Я вважаю, якщо вчитель буде правильно і, насамперед, цікаво, подавати інформацію для учнів, звертати увагу чи повністю діти розуміють матеріал і не поспішати з оцінюванням, то навчання для дітей стане в рази продуктивнішим і цікавішим; якщо педагог правильно зацікавить учнів до навчання, то вони будуть працювати не лише на уроках й у свій вільний час; без ніяких труднощів не буде виховання.

Труднощі нас виховують і ми стаємо сильнішими навіть духовно.

Дітей з дитинства треба навчати впевнено йти до своїх цілей,незважаючи на різні негаразди; зацікавити дитину або підлітка досить складно,особливо в 21 ст. У кожного свої інтереси і погляди на ті чи інші речі. Педагогу важливо бачити світ очима дитини (підлітка) і виходячи з цього подати матеріал так, щоб зацікавити учнів. А як відомо зацікавлені діти-це уважні діти.

Зазначимо ще один важливий аспект таких конференцій: студенти бачать можливості, переваги та недоліки різних методів та форм навчання, серед яких можна використовувати в майбутній педагогічній діяльності і навчальну конференцію для учнів старших класів під час узагальнення та систематизації знань, проведення в школах тижнів біології, екології тощо.

За інф. лектора курсу «Педагогіка», професора В. Старости

За рік, що минає, «Карпати» втілили двадцять два проєкти.

Цьогоріч вперше в історії акції «Письменник за прилавком» участь у заході взяло видавництво. Віктор Браславець, директор єдиного в області державного видавництва «Карпати», представив у «Кобзарі» книги, які побачили світ у 2021 році. Презентовані видання, – серед яких книги письменників Л. Повх, В. Шкірі, П. Ходанича, С. Федаки, енциклопедія, фахові видання, альбом – то, ясна річ, лише частина виданого за рік.

Віктор Володимирович виокремив кілька з представлених проєктів. Зокрема, підготоване фахівцями унікальне видання «Геологічний путівник по Закарпатській області», де йдеться про наш край з погляду геології.

До нього видали й кишеньковий гід для туристів чотирма мовами – українською, англійською, французькою та німецькою; перший том «Педагогічної енциклопедії Закарпаття» авторства колективу Інституту післядипломної педагогічної освіти, у якій представлені біографії людей, які започаткували, розбудовували і розбудовують освіту області, відомості про навчальні заклади, зокрема й монастирські; альбом «Художники Закарпаття», виданий до 75-річчя Спілки художників краю; і другий том спеціалізованого видання для музикантів «Музика Срібної землі». Закцентував увагу видавець і на книзі про закарпатського дисидента, одного з авторів тексту Меморандуму про незалежність України Юрія Бадзя.

Також відзначив «Європейське коріння» Ярослава Достала, перше видання побачило світ у 2014 році. Історична розвідка про розвиток Закарпаття періоду Чехословаччини і нині має попит у читачів, що підтвердили і присутні містяни, і працівниці «Кобзаря». Віктор Браславець: «Видавництво – це та ланка, яка пов’язує письменника з читачем» Пан Браславець розповів, що видавництво бере активну участь у книжкових форумах Львова (до речі, «Карпати» єдиний постійний учасник львівського книжкового форуму від Закарпаття), Києва, були і на міжнародній виставці у Празі.

Каже: «Найбільше на цих заходах серед читачів популярні книги з історії Закарпаття, бо вона відрізняється від минулого інших регіонів України, її мало знають за межами краю.

Ми були відокремлені навіть від наших сусідів, львів’ян, тому для них цікаво, як ми жили. А ще велике зацікавлення викликають етнографічні видання, що стосуються нашої культури, людей, які її творили». На запитання, як паперовій книзі конкурувати з електронною, видавець відповідає: «Так, інтерес до електронної версії великий.

Але традиційна книга існує і буде існувати. Думаю, вона стане нішевим продуктом, не таким, як, скажімо, 40 років тому, але буде. Бо ж і завжди будуть ті, хто любить саме паперові видання, що пахнуть друкарською фарбою. Нині загалом попит на книгу зменшився, але треба зважати і на напрямок, який аналізуємо.

Наприклад, дитяча книга активно розвивається, асортимент у книгарнях величезний, бо на дітей не шкодують грошей – стараються купувати паперові».

Віктор Браславець: «Видавництво – це та ланка, яка пов’язує письменника з читачем» Що стосується ситуації у книговидавництві, то Віктор Володимирович каже, не найкраща. «Наші книги у зв’язку з невеликими тиражами і локальністю дорогі, потребують спонсорства від держави. Звичайно, галузь мала б краще фінансуватися. Нині діє обласна програма підтримки закарпатських авторів, завдяки якій світ можуть побачити нові книги.

Яким виданням надати фінансову підтримку, вирішує експертна рада, і тут передусім ідеться про те, якою літературою треба поповнити бібліотечні фонди області. Тоді наше видавництво друкує замовлений тираж обраних видань, відтак вони розповсюджуються по книгозбірнях. А на книги, що не увійшли до програми, автори, видавництво повинні самі шукати спонсорів, співфінансування, навіть у сусідніх країнах.

У нас був такий досвід зі Словаччиною, Угорщиною, з якою співпрацюємо і нині». Альбом «Художники Закарпаття» Альбом «Художники Закарпаття» «Видавництво – це та ланка, яка пов’язує письменника з читачем, – каже пан Браславець, – воно теж робить письменника письменником.

Щоб змоделювати книгу, залежно від видання, треба від кількох місяців до року. Найшвидше моделюються художні, поетичні видання, найдовше і найважче – енциклопедії, довідники, історичні видання, де треба перевіряти, уточнювати масу інформації; художні альбоми. Після редагування з кожним автором ми узгоджуємо макет книги, її конструкцію, адже має значення і для кого вона призначена. Залучаємо багатьох фахівців до роботи над кожним виданням. І до кожного – індивідуальний підхід».

До речі, «Карпати» видає книги різними мовами, багато видань – білінгвальні. За рік, що минає, видавництво втілило двадцять два проєкти. У планах на наступний – роман М. Пігуляка «Останній бенефіціар», книга В. Шкірі «Пригоди Ковідіка», продовжувати серію «Вибрані твори» незаслужено забутих закарпатських авторів,

ІІ том педагогічної енциклопедії, повноколірне 300-сторінкове видання реставратора і настроювача орга́нів Ш. Шрайнера «Органи Закарпаття» (йдеться про новий зріз культури краю, адже на Закарпатті найбільша в Україні кількість цих музичних інструментів) та ще п’ятнадцять проєктів, половина з яких уже в роботі.

Галина Кришінець для Медіацентру УжНУ