Українські школи отримали більше можливостей, щоб у межах академічної автономії заявити про свою суб’єктність у системі освіти. Про це заявив голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак, коментуючи можливість вибору школи щодо організації освітнього процесу за власними освітніми програмами. За словами голови Держслужби, ініціативність шкіл у створенні власних освітніх програм сприятиме змінам і підвищенню якості в школі. «Школи отримали більше можливостей, щоб у межах академічної автономії заявити про свою суб’єктність у системі освіти. У них з’явився вибір, як організувати освітній процес: продовжувати працювати за типовою освітньою програмою або ж заявити про свою унікальність і розробити власну освітню програму, не на основі типової, щоб відгукнутися на запит кожного свого учня, його батьків, учителя і своєї громади загалом. Така “децентралізація” в освіті дійсно сприятиме змінам і підвищенню якості в школі», — зазначив голова Державної служби якості освіти. Також у Державній службі якості освіти презентували методичні рекомендації «Розробляємо освітню програму» та додаткові можливості, що отримує школа, втілюючи власну «нетипову» освітню програму. Зокрема, школи мають можливості реалізовувати академічну свободу, оновлювати зміст освіти з огляду на потреби сьогодення, врахувати специфіку своєї роботи і стратегії розвитку. Окрім того, у разі втілення власної «нетипової» освітньої програми школи зможуть оновити змістову складову навчання, формувати компетентності учнів з окремих або усіх освітніх галузей на рівні вищому, ніж це передбачено державним освітнім стандартом, а також упроваджувати інноваційні педагогічні технології та поширювати свій напрацьований досвід. Авторами освітніх програм можуть бути педагоги та педагогічні колективи закладів освіти, наукові й науково-педагогічні працівники. Нетипові освітні програми затверджує Державна служба якості освіти.

Українські школи отримали більше можливостей, щоб у межах академічної автономії заявити про свою суб’єктність у системі освіти. Про це заявив голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак, коментуючи можливість вибору школи щодо організації освітнього процесу за власними освітніми програмами. За словами голови Держслужби, ініціативність шкіл у створенні власних освітніх програм сприятиме змінам і підвищенню якості в школі. «Школи отримали більше можливостей, щоб у межах академічної автономії заявити про свою суб’єктність у системі освіти. У них з’явився вибір, як організувати освітній процес: продовжувати працювати за типовою освітньою програмою або ж заявити про свою унікальність і розробити власну освітню програму, не на основі типової, щоб відгукнутися на запит кожного свого учня, його батьків, учителя і своєї громади загалом. Така “децентралізація” в освіті дійсно сприятиме змінам і підвищенню якості в школі», — зазначив голова Державної служби якості освіти. Також у Державній службі якості освіти презентували методичні рекомендації «Розробляємо освітню програму» та додаткові можливості, що отримує школа, втілюючи власну «нетипову» освітню програму. Зокрема, школи мають можливості реалізовувати академічну свободу, оновлювати зміст освіти з огляду на потреби сьогодення, врахувати специфіку своєї роботи і стратегії розвитку. Окрім того, у разі втілення власної «нетипової» освітньої програми школи зможуть оновити змістову складову навчання, формувати компетентності учнів з окремих або усіх освітніх галузей на рівні вищому, ніж це передбачено державним освітнім стандартом, а також упроваджувати інноваційні педагогічні технології та поширювати свій напрацьований досвід. Авторами освітніх програм можуть бути педагоги та педагогічні колективи закладів освіти, наукові й науково-педагогічні працівники. Нетипові освітні програми затверджує Державна служба якості освіти.

 

     Височанський Ю.М. народився 2 серпня 1953 р.

     Закінчив Ужгородський державний університет в 1975 році.

     Захистив кандидатську дисертацію в 1980 та докторську дисертацію в 1987 роках. У 1992 році отримав вчене звання професора по кафедрі фізики напiвпровідників.

     Височанський Ю.М. працює і отримав вагомі результати в галузі фізики напівпровідників, сегнетоелектриків, структурних фазових переходів, нелінійнооптичних халькогенідних матеріалів.

     У 1995 році отримав звання "Заслужений діяч науки і техніки України", у 2000 р. став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, у 2006 р. отримав почесне звання "Заслужений професор УжНУ".

     У травні 2021 року Височанський Ю.М. обраний академіком НАН України по Відділенню фізики і астрономії зі спеціальності "прикладна фізика, фізика мультифероїків".

     З 1993 року по 2005 рік працював на посаді проректора з наукової роботи Ужгородського національного університету.

     За належну організацію наукової роботи, широку міжнародну співпрацю у 2003 році Височанському Ю.М. оголошено подяку Прем'єр-міністра України.

     Член-кореспондент НАН України проф. Височанський Ю.М. є автором та співавтором біля 450 наукових праць, має шість патентів на винаходи, співавтор п'яти наукових монографій та шести навчальних посібників. Підготував сімнадцять кандидатів наук.

     Загалом, в розвинутому ним науковому напрямку захищені три докторські та понад 20 кандидатських дисертаціїй.

     Є членом спеціалізованої ради по захисту кандидатських дисертацій, працював в складі експертної комісії ВАК України.

     Неодноразово виступав з науковими доповідями та лекціями на міжнародних конференціях та в університетах Австрії, Іспанії, Франції, Нідерландів, США, Японії, Чехії, Польщі, Латвії, Литви, Росії та інших країн.

     Обраний до складу Координаційної ради Європейського фізичного товариства.       Проф. Височанський Ю.М. є членом оргкомітету та організатором більше 10 міжнародних наукових конференцій, членом редколегій наукових журналів "Фізичної оптики", "Інформаційні та енергетичні технології". Є керівником міжнародних грантів INTAS, COPERNICUS, SCOPES, УНТЦ та Українсько - Литовського міждержавного наукового проекту з тематики досліджень фізичних принципів та розробки нових матеріалів для інформаційних технологій.

Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України

 

     Учора, 24 травня 2023 року, в Міністерстві освіти і науки відбулася зустріч міністра Оксена Лісового з Надзвичайним і Повноважним Послом Канади в Україні пані Ларисою Ґаладзою. Під час зустрічі сторони обговорили актуальні питання двостороннього співробітництва в галузі освіти.

     Міністр висловловив вдячність уряду Канади за системну підтримку України та всі заходи з допомоги українським учням, студентам, викладачам, науковцям, які нині вимушено перебувають у Канаді.

     Під час виступу Оксен Лісовий наголосив на важливості підтримки України міжнародними партнерами у реалізації інфраструктурних проєктів щодо відновлення пошкоджених закладів освіти та їхнього оснащення освітньою інфраструктурою і технікою, створення цифрових освітніх центрів, забезпечення учасників дистанційного освітнього процесу необхідним для навчання та роботи цифровим обладнанням.

     Своєю чергою Лариса Ґаладза запевнила у подальшому наданні допомоги Україні та наголосила на важливості розширення двостороннього партнерства в галузі освіти.

На фото: доцентка кафедри органічної хімії, кандидатка фармацевтичних наук Галина Різак

https://oleksiy-rizak.info/novyny/2891-diakuiemo

 

     ПУГА Павло Павлович (народився 5 липня 1946 року) — доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат премії ім. В.Є. Лашкарьова НАН України.

     Закінчив фізичний факультет УжДУ за спеціальністю «Фізик. Викладач фізики» у 1969 році.

     Трудова діяльність: аспірант кафедри фізики напівпровідників УжДУ (1969–1972 рр.); старший інженер кріогенної лабораторії УжДУ (1972–1975 рр.); молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник ПНДЛ УжДУ (1975–1985 рр.); старший науковий співробітник Ужгородського відділення ІЯД АН УРСР (1985–1990 рр.); завідувач відділу оптичних матеріалів квантової електроніки Ужгородського відділення ІЯД АН УРСР (1990–1992 рр.); завідувач відділу оптичних матеріалів квантової електроніки ІЕФ НАН України (1992–2006 рр.); старший науковий співробітник відділу матеріалів функціональної електроніки ІЕФ НАН України (2007–2017 рр.); професор кафедр оптики і твердотільної електроніки фізичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (за сумісництвом у 2004–2017 рр.).

     Із 2017 року — професор кафедри твердотільної електроніки та інформаційної безпеки фізичного факультету ДВНЗ «УжНУ».

     У 1974 році рішенням спеціалізованої ради при Львівському держуніверситеті ім. Івана Франка присуджено науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук (тема дисертації: «Оптичні дослідження енергетичної структури склоподібних напівпровідників типу АVBVICVII»).

     У 1990 році рішенням спеціалізованої ради при Київському держуніверситеті ім. Т.Г. Шевченка присуджено науковий ступінь доктора фізико-математичних наук (тема дисертації: «Температурні спектрально-структурні зміни та оптичні властивості халькогалогенідних стекол АV-BVI-CVII»).

     Галузі наукових інтересів: матеріалознавство, фізика напівпровідників і діелектриків, оптика і спектроскопія.

     Має 204 друкованих праць та 7 патентів.

    Дмитро Іванович Блецкан - доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989).

     Д. І. Блецкан народився 7 листопада 1946 р. в с. Голятин Міжгірського району Закарпатської області. Після закінчення Голятинської середньої школи з 1962 до 1967 рр. навчався на фізичному факультеті Ужгородського державного університету.

     Трудову діяльність розпочав старшим лаборантом кафедри загальної та неорганічної хімії УжДУ. З березня 1969 р. працює інженером науково-дослідного сектора університету.

     В 1969–1972 рр. навчається в аспірантурі при кафедрі фізичних основ мікроелектроніки УжДУ. З перших кроків наукової діяльності його основним напрямом стало напівпровідникове матеріалознавство, зокрема, технологія одержання шаруватих кристалів (йодидів та халькогенідів IV i V груп Періодичної таблиці Менделєєва). Паралельно з удосконаленням технології одержання шаруватих кристалів типів і здійснював комплексні дослідження електричних, фотоелектричних та оптичних властивостей цих кристалів, спрямовані на вияснення дуже важливих з фундаментальної точки зори питань проявлення двовимірності, характерної для шаруватих сполук, у процесах формування їх фононних спектрів і електронних властивостей.

     Стажувався в лабораторіях Інституту фізики напівпровідників НАН України (м. Київ), які очолюють всесвітньовідомі вчені – академік НАН України М.П. Лисиця і член-кор. НАН України М.К. Шейнкман і є їх учнем.

     В травні 1973 р. Д.І. Блецкан в Інституті фізики напівпровідників НАН України успішно захистив кандидатську дисертацію (зі спеціальності фізика напівпровідників та діелектриків) на тему: «Одержання та напівпровідникові властивості монокристалів і плівок BiI3».

     Після закінчення аспірантури і захисту кандидатської дисертації Д. І. Блецкан працює асистентом кафедри фізичних основ мікроелектроніки, а з червня 1976 р. на кафедрі фізики напівпровідників УжДУ. Успішно продовжує займатися науковими дослідженнями в галузі напівпровідникового матеріалознавства, зокрема, фізикою невпорядкованих конденсованих систем, де особливе місце посідали дослідження халькогенідних склоподібних напівпровідників. У процесі вивчення шаруватих кристалічних дихалькогенідів германія виявилось, що вони є добрими склоутворювачами. Це дозволило йому створити новий напрям у фізиці конденсованих систем – роль близького і далекого порядків у формуванні коливних спектрів і електронних властивостей впорядкованих і невпорядкованих напівпровідників на прикладі кристалічних і склоподібних халькогенідів германія.

     Саме результати цих досліджень склали зміст докторської дисертації "Фононні спектри і електронні явища у впорядкованих і невпорядкованих халькогенідів германія”, яку він успішно захистив у червні 1985 р. в Інституті фізики напівпровідників НАН України.

     Про актуальність і важливість виконаних досліджень в області технології і фізики халькогенідних склоподібних напівпровідників свідчить присудження йому в 1989 р. Державної премії України в галузі науки і техніки.

     У червні 1988 р. за досягнення в педагогічній діяльності та підготовку наукових кадрів колегія Мінвузу СРСР присвоїла Д.І. Блецкану вчене звання професора.

     Опираючись на значний досвід роботи в галузі напівпровідникового матеріалознавства і колектив висококваліфікованих технологів, професор Д.І. Блецкан разом зі своїм старшим братом професором Миколою Блецканом, Президентом Ради директорів НПЦ «Сапфір» (м. Москва-Зеленоград, Росія), створили в 1991 р. в м. Ужгороді унікальну науково-виробничу фірму "Технокристал”, основним видом діяльності якої є промислове вирощування об’ємних кристалів сапфіра.

     Останні набули широкого використання в мікро- та оптоелектроніці, медицині, годинниковій промисловості, лазерній техніці тощо.

     За значні досягнення у розвитку високих технологій проф. Блецкан Д.І. є номінантом видання «Золота книга ділової еліти України»: Київ, 2000 р., а 2 червня 2005 р. обраний дійсним членом Російської Академії інженерних наук ім. А.М. Прохорова.

     В даний час працює на посаді професора кафедри фізики напівпровідників УжНУ, а за сумісництвом – директором науково-виробничої фірми «Технокристал». Галузь наукових інтересів: технологія кристалів сапфіру та шаруватих кристалів, фізика електронних і фононних процесів у цих кристалах.

    Має понад 150 наукових статей, 20 авторських свідоцтв на винаходи СРСР і патенти України. На Всеукраїнському конкурсі «Винахід-2001», який проводився Державним департаментом інтелектуальної власності України, патент № 33255 А «Спосіб одержання оксиду алюмінію» визнано переможцем.

     Наукові розробки професора Блецкана Д.І. та його учнів у вигляді стенда «Кристали сапфіру та вироби з нього» демонструвалися на Всесвітній виставці «Експо-2000» у Ганновері (Німеччина), та Міжнародних виставках високих технологій у Хайдарабаді (Індія) і Цзинані (Китай) у 2003 р.

     Народився 15 лютого 1950 року в с. Вонігово Тячівського району Закарпатської області.

     В 1967 році закінчив Буштинську середню школу, а в 1972 році – з відзнакою фізичний факультет Ужгородського державного університету.

     Наступні три роки навчався в стаціонарній аспірантурі при кафедрі теоретичної фізики УжДУ і під керівництвом проф. Хіміча І.В. та проф. Ломсадзе Ю.М. займався дослідженням аналітичних властивостей амплітуд розсіяння в аксіоматичній квантовій теорії поля.

     Ним вперше доведено інтегральне представлення Йоста-Лемана-Дайсона для класу узагальнених функцій, більш ширшого, ніж шварцівський простір .

     Одержане інтегральне представлення стало ефективним інструментом дослідження аналітичних властивостей амплітуди розсіяння в рамках так званих локалізованих квантових теоріях поля. На підставі встановлених аналітичних властивостей вперше в рамках локалізовної квантової теорії поля одержано аналог обмеження Фруассара-Мартена. Ним були розгорнуті оригінальні дослідження по виведенню дисперсійних співвідношень в класі неперенормованих квантових теорій поля з неполіноміальним зростанням матричних елементів в імпульсному просторі.

     На цьому шляху йому вдалося розв’язати проблему включення слабких взаємодій в аксіоматичний підхід Боголюбова-Медведєва-Поліванова з неполіноміальним зростанням матричних елементів. 20 грудня 1977 року в Інституті математики АН України (м. Київ) захищає дисертацію “Аналітичні властивості і аксіоматичні обмеження на амплітуду розсіювання в квантовій теорії поля з неполіноміальним ростом матричних елементів” і здобуває вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук.

     Після закінчення аспірантури з 30 вересня 1975 року В.Ю.Лазур працює асистентом кафедри теоретичної фізики Ужгородського державного університету, а 27 вересня 1983 року його обирають старшим викладачем кафедри.

     8 жовтня цього ж року відкликаний у розпорядження Мінвузу СРСР для річного наукового стажування в Інституті фізики міста Белград, (Югославія).

     28 червня 1986 року В.Ю.Лазур обраний доцентом кафедри теоретичної фізики. У відповідному науковому званні затверджений 7 липня 1988 року.

     1 вересня 1990 року за направленням Мінвузу України зарахований у стаціонарну докторантуру при кафедрі квантової радіофізики Московського фізико-технічного інституту (базової науково-освітньої організації Фізичного інституту ім. Л. П. Лебедєва АН СРСР).

     22 жовтня 1993 року В.Ю.Лазур захистив на спеціалізованій вченій раді Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова докторську дисертацію на тему: “Одно- і двоелектронні прoцеси з перерозподілом в теорії іон-атомних зіткнень” і 14 січня 1994 року йому присвоєно вчений ступінь доктора фізико-математичних наук.

     В цей же день переведений на посаду професора кафедри теоретичної фізики, а у відповідному вченoму званні затверджений 26 жовтня 1995 року.

     24 жовтня 1995 року обраний завідуючим кафедри теоретичної фізики, а 17 березня 2005 року на альтернативних засадах обраний деканом фізичного факультету УжНУ.

     У 2007р. В. Ю. Лазуру присвоєно звання Почесний професор УжНУ

     У 1996-1997 роках Володимир Юрійович проводив наукові дослідження за контрактом (Contr. No 8843/RB) з Міжнародним агентством з атомної енергії по проекту “Дослідження елементарних процесів у плазмі ядерного походження”.

     У 1997 році проф. Лазур В.Ю. призначений консультантом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) від України з проблем керованого термоядерного синтезу. Разом із вченими 9-ти дослідницьких груп з Англії, Німеччини, Франції, Бельгії, Росії та Грузії на конкурсній основі виграв колективні гранти від Міжнародної асоціації INTAS (Бельгія) на фінансування дослідницьких проектів: “Фундаментальні проблеми фізики іон-іонних взаємодій” (Ref. No 94-4698) та “Фемтосекундні процеси зіткнення та радіаційні явища в атомних системах, що взаємодіють з іонними пучками та інтенсивними лазерними імпульсами” (Ref. No 99-01326). Неодноразово виступав з науковими доповідями на престижних наукових конференціях та лекціях в університетах Югославії, Словаччини, Чехії, Німеччини і Росії.

     Проф. Лазур В.Ю. є автором чотирьох монографій та понад 280 наукових праць, опублікованих у провідних міжнародних та вітчизняних журналах. Він є організатором трьох міжнародних конференцій з актуальних проблем сучасної теоретичної фізики.

     Під його науковим керівництвом захищено 8 кандидатських дисертацій (Горват П.П., Сабов О.В., Рейтій О.К., Хома М.В., Рубіш В.В., Нодь Є.А., Карбованець О.М., Хмара В.М.), а 4 дисертації підготовлено до захисту (Гедеон С.І., Рейтій В.К., Алексій В.В.). В.Ю.

     Лазур є членом спеціалізованої ради по захисту кандидатських дисертацій при УжНУ, член наукової комісії з фізики Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, член редколегії наукового журналу Вісник УжНУ, серія «Фізика».

     За значний внесок в розвиток науки і освіти регіону проф. Лазур В.Ю. відзначений почесними відзнаками Ужгородської міської ради та Закарпатської обласної державної адміністрації.

     У 2016 році за видатні наукові праці, що дістали міжнародне визнання та за підготовку висококваліфікованих наукових кадрів Лазуру Володимиру Юрійовичу присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України.