Гранчак Іван Михайлович український історик і громадський діяч, дослідник новітньої історії Чехословаччини та Угорщини, а також історії Закарпаття, доктор історичних наук, професор, академік Міжнародної слов'янської академії наук (з 1998 року), заслужений працівник освіти України.
Народився 7 жовтня 1927 році в селянській родині в с. Нове Давидково, що на Мукачівщині. Закінчивши сільську семирічну школу, подався до Мукачівської горожанки, яку закінчив із відзнакою у червні 1943 року.
Згодом він продовжив навчання в Мукачівській учитльській семінарії, реорганізованій у 1945 році в педагогічне училище.
Далі навчається Ужгородському державному університеті на історико-філологічному факультеті. Навчаючись працює членом гуртків історії СРСР та загальної історії. Одночасно працював учителем російської мови в Ужгородській угорській школі № 10, а також старшим науковим працівником Закарпатського обласного архіву.
У 1952 році Іван Михайлович Гранчак успішно склав вступні іспити до аспірантури при Інституті історії в Києві. Уже в 1955 році він захистив кандидатську дисертацію і почав працювати в Ужгородському університеті, читаючи студентам курси з історії слов`ян, а згодом і середніх віків.
З 1958 року Іван Михайлович Гранчак став редактором історичних випусків „Наукових записок УжДУ” і „Тез і повідомлень УжДУ”. Під його редакцією виходили матеріали чисельних конференцій, твори політичного діяча Олекси Борканюка, „Літопис найважливіших подій радянсько-угорських відносин” та ін.
Упродовж 1960-1993 років Іван Михайлович Гранчак очолював кафедру загальної історії. У листопаді 1967 року він захистив докторську дисертацію. На той час Іван Михайлович став наймолодшим в Україні доктором історичних наук.
У 1969 році Іван Михайлович Гранчак отримав учену ступінь професора. Відразу ж він створює в Ужгорді академічний відділ історії країн Центральної і Південно-Східної Європи.
Упродовж короткого терміну, 1980-1981 рік він займає почесну посаду декана історичного факультету УжДу, а у 1981-1985рр. – проректор з навчально-виховної роботи.
У травні 1995 року Іван Михайлович Гранчак очолив Закарпатський регіональний центр соціально-економічних і гуманітарних досліджень Національної академії наук України.
З вересня того ж року він починає працювати у новоствореному Ужгородському природничо-гуманітарному коледжі, а з липня1996 року і до останнього дня життя очолював там кафедру історії і суспільних дисциплін. Як провідному вченому, Івану Михайловичу Гранчаку належить близько 500 наукових публікацій на найрізноманітнішу тематику. Серед них є вісімнадцять монографій, десятки статей в українських енциклопедіях.
Близько половини його праць присвячено сусіднім слов’янським країнам й Угорщині. Інші носять краєзнавчий та історіографічний характер. Однією із основних праць вченого є монографія „Робітничий клас Угорщини. 1919-1925” (Львів, 1968). Він також є автором розділів про Угорщину в міжвоєнний період та в роки Другої світової війни в „Очерках новой и новейшей истории Венгрии” (М., 1963), розділу про Угорщину 1929-1933 років у третьому томі „Истории Венгрии” (М.,1972), колективної монографії „УРСР в радянському співробітництві” (К.,1972), розділів про середньовічні Чехію і Словаччину в „Історії південних і західних слов`ян” (К., 1966, 1987).
Іван Михайлович Гранчак брав активну участь у підготовці першого радянського нарису історії Закарпаття „Шляхом до щастя” (Ужгород, 1973), обох видань „Історії міст і сіл УРСР. Закарпатська область” (К., 1969, 1982). У 90-х роках він був редактором і керівником авторського колективу тритомника „Нариси історії Закарпаття”. Іван Михайлович – співавтор однієї з перших узагальнюючих праць з історії Ужгородського університету (Ужгород, 1995).
У 1997 році нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
Іван Михайлович Гранчак виховав цілу плеяду нового покоління істориків.
Із 24 його аспірантів 21 успішно захистився, а двоє стали докторами наук.
Помер Іван Михайлович Гранчак 13 січня 2000 року в Ужгороді.