Відома авторитетна вчена у галузі органічної хімії Галина Вікторівна Різак у журналі "Академічні візії" опублікувала у співавторстві статтю "Адаптація моделей управління в закладах вищої освіти до викликів штучного інтелекту та автоматизації оцінювання".
Анотація
Сучасні університети постають перед новими викликами, зумовленими розвитком штучного інтелекту (далі – ШІ) та автоматизації оцінювання (далі – АО).
Це вимагає адаптації управлінських моделей для підтримки ефективності освітнього процесу та академічної доброчесності.
Метою дослідження є вивчення адаптації моделей університетського управління до викликів упровадження ШІ та АО, а також розроблення рекомендацій щодо інтеграції новітніх технологій.
Для аналізу сучасних тенденцій в освіті застосовано комплекс теоретичних та емпіричних методів.
Виявлено три основні моделі ШІ в освіті: поведінкова, когнітивна та модель складних адаптивних систем.
Кожна з них має власні виклики, проте водночас відкриває значні можливості для підвищення якості освітнього процесу.
Для успішної адаптації університетам необхідно впроваджувати гнучкі структури управління, етичні стандарти, а також інвестувати в навчання викладачів.
Розроблені рекомендації охоплюють моніторинг ефективності та співпрацю з технологічними компаніями для підвищення якості освіти.
Abstract:
Contemporary universities are encountering new challenges stemming from the swift advancement of technologies, particularly artificial intelligence (AI) and automated assessment (AA).
These developments necessitate that educational institutions modify their management frameworks to enhance the effectiveness of the educational process while upholding academic integrity. Purpose:
The primary aim of this article is to examine how university management models can adapt to the challenges posed by the integration of AI an AA, and to provide recommendations for the effective incorporation of these new technologies into educational administration.
Methods:
This study employs both theoretical methods (such as analysis, induction, and deduction) and empirical techniques, including an exploration of current trends and challenges within the educational sector.
The analysis facilitated the identification of key university management models, while induction and deduction were utilized to derive overarching conclusions regarding their adaptation to contemporary conditions.
Results:
The research identifies three principal models for the application of AI in education:
1) a model grounded in behavioral learning theory, realized through intelligent learning systems;
2) a cognitive and social constructivist model that implements dialogic learning systems;
and 3) a model based on complex adaptive systems that prioritizes personalized learning.
Each model presents unique characteristics and challenges, including issues related to informationaccuracy, ethics, data security, and reliance on technology.
Nevertheless, a range of benefits associated with the implementation of AI and AA has been recognized, which can significantly enhance the educational experience.
Conclusions: For universities to effectively adapt their management models, it is essential to establish flexible governance structures, develop ethical guidelines, invest in faculty training, and ensure robust data security measures. Additional recommendations include fostering collaborative applications, monitoring performance metrics, engaging students in the process, and partnering with technology firms.
These initiatives can markedly elevate the quality of education within a rapidly evolving technological landscape.
Вступ
Постановка проблеми.
Адаптація моделей університетського управління до викликів, зумовленихрозвитком ШІ та АО, набуває дедалібільшої актуальностів умовах стрімкого технологічного прогресу.
Сучасні заклади освіти інтегруютьновітні технологічні рішення у свої управлінські практики, що вимагаєпереосмислення традиційних підходів до управління. ШІ й автоматизація створюють нові можливостідля підвищення ефективності освітнього процесу, оцінювання знань здобувачів освіти та оптимізаціїуправлінських рішень.
Проте їхняреалізація пов’язана з низкою викликів, зокрема етичними питаннями,конфіденційністю даних та потребою у кваліфікованій підготовці фахівців
.Університети мають адаптувати свої управлінські моделі до нових умов, що передбачає не лише технологічні зміни, але й трансформацію організаційної культури та освітнього процесу.
Упровадження ШІ в оцінювання істотно змінює підходи до розроблення навчальних планів, персоналізації навчання та моніторингу успішності здобувачів.
Однак це також породжує питання щодо якості та об’єктивностіАО, вимагаючирозроблення нових стандартів і критеріїв оцінювання.Актуальність дослідження зумовлена тим, що адаптація моделей університетського управління до викликів ШІ та АО є важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності освітніх установ на глобальному ринку.
Результати дослідження не лише поглиблять теоретичні засади управлінських практик у контексті цифровізації, а й нададуть університетам практичні орієнтири для ефективної інтеграції нових технологій у власну діяльність.
Отже, результати дослідження можуть слугувати основою для формування стратегій розвитку освітніх установ з урахуваннямсучасних викликів і можливостей.
Висновки
Сучасні технології ШІ та АО докорінно змінюють управлінські моделі в університетах.
Традиційні підходи, такі як топ-даун управління, поступово трансформуються в більш дистрибутивні та інноваційні моделі, які акцентують на результатах і відкритості.
Наприклад, упровадження алгоритмів для оцінювання успішності здобувачів дає змогу не лише автоматизувати процес, а й забезпечити точніший аналіз їхніх навчальних досягнень.
Це відкриває можливості для персоналізації навчальних програм, що відповідають індивідуальним потребам кожного здобувача.
Таким чином, інтеграція ШІ в управлінські практики університетів може значно підвищити ефективність навчання та управління.
Упровадження ШІ та АО в освітньому середовищі супроводжується як перевагами, так і викликами.
Серед основних переваг можна виокремити підвищення ефективності управлінських процесів, що дає змогу університетам оперативніше реагувати на зміни в освітньому середовищі.
Проте існують і серйозні виклики: від етичних питань, пов՚язаних з авторськими правами та академічною доброчесністю, до загроз безпеці даних і конфіденційності.
Залежність від технологій може спричинити зниження людської взаємодії, що є важливим аспектом освітнього процесу.
З огляду на це, університетам необхідно знайти баланс між технологічними новаціями та традиційними методами навчання.У світлі викликів, пов՚язаних з упровадженням ШІ та АО, університетам необхідно розробити стратегії адаптації своїх управлінських моделей. Гнучкі структури управління, які враховують швидкі зміни в технологічному середовищі, мають стати пріоритетом.
Дотримання етичних стандартіві безпека даних є важливими для підтримки довіри здобувачів освіти та викладачів. Інвестування в професійний розвиток викладачів, зокрема через співпрацю з технологічними компаніями, сприятиме створенню середовища для інтеграції нових технологій в освітній процес.
Постійний моніторинг ефективності нових підходів стане запорукою успішної реалізації цих змін, що підвищить якість освіти в умовах динамічного розвитку технологій.
Перспективи подальших досліджень у цій галузі охоплюють глибше вивчення впливу конкретних технологій на різні аспекти освітнього процесу та розроблення практичних рекомендацій для університетів щодо їх ефективної інтеграції.
Важливим є також аналіз результативності впроваджених змін у реальному середовищі, що дасть змогу сформувати обґрунтовані стратегії для адаптації до швидкозмінюваного освітнього простору.
ДОВІДКОВО.
ПРО АВТОРКУ.
=
Різак Галина Вікторівна, відома вчена у галузі органічної хімії, Радник директора Благодійного Фонду підтримки освіти, науки, науково-технічної та інноваційної діяльності, кандидат фармацевтичних наук, здобувачка наукового ступеню доктора хімічних наук за спеціальністю "Органічна хімія"
ГАЛИНА ВIКТОРIВНА РIЗАК народилася в 1968 р.
У 1991 році з відзнакою закінчила хімічний факультет УжНУ.
В цьому ж році вступила в аспірантуру, яку завершила в 1994 р. за спеціальністю «органічна хімія».
З 1994 року по 2006 рік працювала на наукових і викладацьких посадах кафедри органічної хімії Ужгородського національного університету, з січня 2009 року по липень 2012 року на викладацьких посадах на кафедрі органічної хімії Національного фармацевтичного університету (м. Харків).
З 2012 року - доцент кафедри органічної хімії Інституту хімії та екології УжНУ. Радник директора Фонду підтримки освіти, науки, науково-технічної та інноваційної діяльності.
Наукову роботу здійснювала під керівництвом професора, доктора хімічних наук Хрипака Степана Михайловича, доцента, кандидата хімічних наук Добоша Антона Антоновича, професора, доктора хімічних наук Шемчука Леоніда Антоновича, академіка НАН України, професора, доктора хімічних наук, доктора фармацевтичних наук, професора Черниха Валентина Петровича.
Дисертацію захистила за спеціальністю " фармацевтична хімія".
Автор і співавтор понад ста наукових та науково-методичних праць,
Автор монографії "Синтез, фізико-хімічні та біологічні властивості 2,4-діоксо- та 4-іміно-2-оксо-3-феніл-5-R-6- R`-тієно[2,3-d] піримідинів".
Монографія перемогла у номінації "Краща монографія десятиліття (2015-2025) у науці Закарпаття".
Автор та співавтор шістнадцяти друкованих книг з органічної, біоорганічної та фармацевтичної хімії: двох навчально-методичних посібникіів (обидва одноосібні), чотирьох навчальних посібників (три одноосібні), серед них є і з грифом МОН для студентів вишів, десяти навчальних видань - курсів лекцій, практикумів (вісім одноосібних).
Співавтор двох патентів на винахід та на корисну модель.
Учасниця численних національних та міжнародних конференцій з органічної та фармацевтичної хімії, Національних з'їздів фармацевтів України.
Пройшла багато науково-педагогічних стажувань та курсів підвищення кваліфікації у країнах ЄС.
Викладає курс лекцій і проводить лабораторні та практичні заняття з органічної, біоорганічної та фармацевтично хімії для студентів майбутніх хіміків, екологів, біологів, стоматологів, медиків та фармацевтів.
Відмінник освіти України (відзнака МОН). Нагороджена почесниою грамотою ректора УжНУ (1998), грамотою міського голови Ужгорода (1999)., Почесною грамотою Закаррпатської облдержадміністрації (2018), Почесною грамотою Закарпатської обласної ради профспілок (2019), грамотою Закарпатської обласної ради (2020).
У різні роки перемагала у номінаціях "Людина року науки і рсвіти Закарпаття", "Кращий вчений року", "Кращий викладач року", "Кращий науково-педагогічний працівник часів Незалежності України",
У 2025 році - переможниця у номінації "Жінка III тисячоліття у галузі освіти і науки Закарпаття".
