Але він дуже скоро повернеться до сім'ї і у вас усіх буде все добре у житті.
Галина Вікторівна подякувала за підтримку, але не захотіла інформувати, що репресії вже почалися і до них.
В Ужгороді почали закривати спортивний ліцей, де навчався син Олексій, а саму Галину Вікторівну вже зняли з голови профспілкової організації кафедри, замінивщи на доцента Сливку за заслуги: саме він насильно хотів повісити жовтий знак дружині екс-губернатора під час відомих політичних подій.
А декан Лендєл вже провів лінію: Іван має сидіти в тюрмі довго, бо хотів відібрати коньячний завод у Гісема (поінформовані люди знають, що з паном Гісемом боровся і колишній колектив і конкуренти саме через незаконну приватизацію самим Гісемом.
Забув Лендєл як випрошував нагороди та підтримку у Івана Різака та Бог їм суддя.
Якби тоді Іван Різак зайняв жорстку позицію проти Гісема, то на сьогодні не було б у Гісема ні банків, ні заводів, а може навіть штанів...І дуже навіть на правовій основі.
З того все почалося і не остудило голови навіть дотепер, хоча Різаки повернулися до Ужгороду у 2012 році після семи років проживання в Києві і Харкові.
Буквально через кілька днів у заблокованому парламенті України будуть вимагати звільнення з під арешту Івана Різака та Бориса Колеснікова.
Леонід Макарович тоді з трибуни скаже, за що ще багато разів буде критикований опонентами:
Якби я знав, що в Україні буде такий вал політичних репресій, я б ніколи не підписав у Біловезькій Пущі документ про розпуск СРСР...
Ще через кілька років Перший Президент України Леонід Кравчук в інтерв'ю газеті "Киевские ведомости" (2009 рік) дав таку оцінку цьому процесу:
"Я переконаний, що Іван Різак став жертвою політичного процесу... Знаєте, сила влади адже полягає якраз в здатності визнати помилки або, скажімо, допущені неточності, і відкрито про це сказати суспільству.
Це може зробити тільки сильна влада і сильний політик.
Слабка влада і слабкий політик ніколи цього не зроблять, тому що вони вважають, що це приниження їх посадових амбіцій. Хоча, все якраз навпаки. Якщо в першу чергу дивитися на ситуацію, відштовхуючись від того, що Україна - це демократична, правова держава, то будь-яке питання буде розв'язане так, щоб була захищений людина, яка, як написано в нашій Конституції, є найвищою цінністю...
Але я хочу ще раз наголосити: Іван Різак незаслужено став предметом втручання в його життя правоохоронних органів, а це дуже серйозно відбивається на ньому, його рідних і близьких. Я буду робити все, що можу, з тим, щоб ця людина зайняв гідне місце в українських реаліях: і як політик, і як людина."
У вересні 2012 року Івана Михайловича таки реабілітували, але у листопаді вбили їх єдиного сина.
В Україні до цих пір так і не знайшлося ні сильного політика, ні сильної влади, які б припинили хід вісімнадцятирічного театру абсурдних знущань над ним і його дружиною, захистили хоча б добре ім'я жорстоко вбитого сина...
Навіть наймудріший політик Леонід Кравчук не міг спрогнозувати, наскільки безжальною до Івана Різака виявиться кримінально-державна машина.
Справедливості у цьому питанні Леонід Макарович так і не дочекався. Дякуємо, вельмишановний Леоніде Макаровичу!
Вічна пам'ять!